Рай
by mykolan
Піднімається запах солодкий з голів,
Наче голови — мед, наче очі — бурштин.
Крізь розкриті обійми забутих полів
Проростає полин.
На розбиті коліна цілунки кладеш
Наче вітер, що трави схиляє до ніг.
Осипається порох дороги з одеж
На розбризканий сік.
Пил і втома на смак, як вечірній полин.
Де яруга, де вир, де твоя течія?
Ти лягаєш у тіні від дерева плин —
І дорога твоя.
Обожнюю ці вірші…і автора, мабуть…
ой, дуже приємно ))
(і взаємно)))))