House MD: 1-12

Чесно кажучи, мені дещо соромно признатися, що я досі дивлюся перший сезон Хауса. Але зазвичай весь вільний час іде на щось інше, я взагалі не так часто що-небудь дивлюся.
От, сьогодні, нарешті, подивився 12 серію.

Для затравки: як завжди, прекрасний мізантропський гумор Хауса; як завжди, здоровий еротизм і близькість смерті (як завжди, пацієнта); «ти думаєш, він не трахається, він займається любов’ю?» — це прекрасно.

Для тих, хто не в курсі (сподіваюсь, таких немає): «Хаус ем-ді» — серіал для людей з мозком ))); головний герой — голова діагностичного відділення лікарні (це якраз він — Грегорі Хаус, доктор медицини), який змушений кілька годин щотижня приймати хворих як терапевт (це завжди — привід для досить смішних ситуацій), і плотно сидить на знеболювальному — у нього свої проблеми зі здоров’ям. Інше — шукайте в мережі, про це написано вже всюди — навіть в офлайні інформація поширилася хтозна-коли. Я одного разу їхав до Києва у вагоні, де сусіди знизу дивились одну серію, а я згори — іншу ))))

Що саме в цій серії?
Спойлера не буде — більшість із тих, хто це може прочитати, серію вже бачили.
Типові ситуації (шерлокхолмсівська проникливість, відчуження людей, гумор на межі фолу) опускаємо.

Для мене особисто унікальним маркером була кав’ярня, де зібралися всі персонажі (включно з тією жіночкою, що… але ж я обіцяв) — у нас, нажаль, немає подібних закладів. Тобто, картини на стінах там здебільшого відстійні, але книжки на полицях — це щось. Так, у нас був «Бабуїн», і може, є щось, більше чи менше, схоже — але варто придивитися до корінців. Ні-ні, слів на корінцях не розібрати. Але їх вік…
Було би класно зайти до подібної кав’ярні, де можна зняти з полиці і потримати в руках — що там у нас відповідає — для мене особисто: «Читанка», «Пірати Америки» Есквемеліна, оповідання про Леніна, партизанів (революцій й Великої Вітчизняної), словом, книжки з потертими корінцями. Ті, в які ми вірили, і які ми любили — а потім забули про них.

Іноді здається, що Хаус змушує себе бути трохи людянішим. Те, що його можна розчулити — це зовсім не розчулення. І не розрахунок. Тут (і в інших серіях так само) досить органічно розіграна карта людини, яка, ем… навіть не ставить принципи вище за побутову логіку, а скоріше, попри природне відторгнення зовнішнього, намагається утримати себе в соціалізаційному полі.
Мені теж інколи хочеться співчувати, і співпереживати, я досить щиро реагую на мелодрами, але все частіше я просто змушую себе іти на зустріч із друзями, або починати спілкування з новими людьми.
Виключення стосується тільки контактів з френдфіду — з 2-х спроб жодного разу не жалкую.
І дуже старих друзів, які, треба зізнатись, існують якось автономно: якщо дружба переживає певний період, вона вже не потребує жодного живлення і контактування для свого продовження. Якщо не переживає — що ж, тоді це її проблеми.

Advertisements

One thought on “House MD: 1-12

  1. для мене серіал про Хауса – це щось таке гарне й водночас стресопороджуюче ))
    я дивлюся його зазвичай ввечері, щоб якось дати мозку відпочинок (ха-ха, аж самій смішно, бо в англійському варіанті дивитися його не легко). сьогодні передивилася 4 серію першого сезону, та що про хворих дітей. вражаюче, хоча дивилася її втретє, певно.
    а іще Хаус для мене пов”язаний з багатьма так би мовити приватними моментами в житті ))

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s