Щоденникове

Щоденник, як ми одного разу домовились — саме не блог, а такий переважно паперовий предмет — виконує передовсім терапевтичну функцію для ведучого.

Це пояснює як те, чому щоденник грає за іншими правилами, ніж комунікативне мовлення і красне письменство, так і те, зокрема, що я, періодично звертаючись до цієї форми, ніколи не перечитую старих записів. І після пари випадків — ніколи не показую навіть найближчим людям. Я не ховаю цих записів, однак якщо людина без мого на те дозволу (а дозволу не буде) зазирне всередину — ближчою мені вона від того не стане.

А відчужувати людей — як демонструють численні приклади, не так і складно.

З іншого боку, сама тема: як виникає потреба у письмовому висловлюванні, де виникає, виконує свою функцію і зникає читач, нагадує про продуктивні розмови, проваджувані нами на міському пляжі Судаку. Скоріше за все, вони потребують принаймні тезової фіксації.

Блог, на відміну від щоденника (це так, до слова), з одного боку, є публічною територією, з іншого – він якраз облаштований так, що до його записів можна повернутися. І однаково успішно функціонує як публічний майданчик, і як добре організована приватна колекція певних суджень. Далі, гадаю, все зрозуміло.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s