Історія з блокнотом // дні поза процесом

У Донецьку я благополучно забув свій блокнот з усіма поетичними текстами за останні два приблизно роки. Не знаю, коли повернеться. Не знаю, коли набиратиму ті тексти. І чи набиратиму.

Ці дні, останні пару тижнів, зовсім міниться ставлення до подібних речей. Та й писати ніколи.

Подивився кілька фільмів, важко щось сказати. Принаймні, поки що.

Віддаю шану батькам. І друзям.

Я щасливий ці дні.

Історія з блокнотом показова ще тим, що забути я його зміг тільки тоді, коли, очевидно, він сам почав потроху розчинятися в оточуючому просторі, і перестав бути центром моєї уваги. Це добре.

От, скажімо, книжку Прігова “Только моя Японія” я дав почитати одній людині, і уявляю тепер труднощі з поверненням. Навчитись би не давати книг зовсім (якщо про паперові), або – не давати неправильним (у цьому сенсі) людям хоча б.

Велика проза, яку я зараз пишу, потребує паузи. Отже, пауза. Пауза самодостатня, не заповнювана віршами чи іншими текстами – це поки що, принаймні: там, можливо, й буде щось.

Потроху в голові придумується новий твір. В голові – це ще не страшно. Страшно тоді, коли починаєш писати і ще є ризик, що це залишиться черговим початком. Неприємно – тоді, коли починаєш думати про зовнішню славу. Хоча, з іншого боку, Чоран зі своїм справедливим твердженням про те, що “кожен письменник повинен плекати свою манію величі”. А як інакше? От ми і пробуємо, як.

Якщо блоги – це онлайнові крихти, за якими можна іноді знайти дорогу, то щоденники – то все терапевтичне, казали вже. На днях зрозумів, що телефон можна використовувати як засіб серединного шляху, надиктовуючи туди певні речі. Назва – це вже своєрідний тег. Через певний період все прослухається. Можливо, неодноразово. Словом, експериментую.

Придумую різні проекти, а самому справи треба вирішувать. І життя облаштувать. Але це все таке.

Мало справ життя і смерті, ну, як і має бути.

Якщо би я загубив цей блокнот рік тому – не знаю навіть, що було б.

А тепер – точно знаю, що жалкував би навіть не так і довго. Все одно я погано пам’ятаю ті тексти.

Без блокнота я проживу. А от відповідь на питання Рільке до молодого поета теж є.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s