Some Kind of Monster

Я не настільки фанат “Металліки”, щоби пройти повз цей фільм.

І не настільки у мене гарний настрій, щоби про це писати толком. Але подивитись (а може, й передивитись) – варто. Я і музику послухав, і подивився, як живуть люди, які навіть толком не знають, куди подіти таку кількість бабла, яка у них є. І що характерно, не меншає )

Далі по тексту будуть нотатки записані по гарячих слідах, правильні вони чи ні, то вже діло десяте.

Ось лінк на імдб – не знаю, до якого слова його причепити, хай буде так: http://www.imdb.com/title/tt0387412/

Одна з цитат, які я встиг для себе записати:

джеймс: да, я понимаю, что хотел сказать ларс: всему можно придать форму песни. мы это уже делали, на “лоад” и “релоад”

Отже, “Metallica: Some Kind of Monster” – це документальний фільм, який розповідає про те, як записували свій, тепер уже передостанній, альбом монстри трешу – “Металліка”: з терапевтом, без басиста практично до самого кінця, з антиалкогольним курсом, зі згадкою про минулих учасників (хуясє, “Мегадез” – і чувак всі ці роки щодня згадував про “Металліку”!), складно і безладно, з цікавою перестановкою акцентів як для того, кому може й подобалось, але без фанатизму – як для мене.

Ось вони, хлопці, що заробили на підліткових жартах купу бабла – таку велику, що могли би спокійно витрачати її до кінця життя. Всі ці чоппери, ранчо, картини, якихось 500-600 гітар (робочих), студії, в яких хочеться жити, зарплата для сесійного музиканта, яка дорівнює 40 000 доларів щомісячно, сварки, битви концептів, примирення, Напстер – цю якраз історію оминути було неможливо ))).

Тривалість стрічки – понад 2 години. І весь цей час не виникає враження: “це нудно”.

Єдиний, хто дійсно пізнав Дао з них усіх – це, напевно, Кірк Хеммет. Грати в групі понад 10 років, і не зненавидіти цих пихатих довбнів поруч, і шукати компромісу, хоча це саме робить його найменш цікавим учасником проекту (не альбому чи групи, а радше фільму): він уже не вживає наркотиків, він готовий працювати тощо. Якщо були якісь психологічні проблеми, вони вже в минулому. Чого не скажеш про Ларса і Джеймса.

Один із найбільш вражаючих персонажів – батько Ларса. Оце просто монстр. Але це скоріше з розряду “деталі”.

Закінчується усе – успіхом. І якщо цьому передувала тривала терапія, провадилася вона з єдиною метою – повернутися до фанів, до стадіонів, забитих публікою, до оточення з наметових містечок, до нелюдського драйву – і якщо хтось має купу бабла і можливість витратити понад рік (сумарно) на реабілітацію, то інші, скоріше, радо підуть у іншому напрямку: секс, драгз, рок-н-рол, померти молодим.

Але якщо говорити про музику – музика прекрасна. Я дивився із цікавістю не в останню чергу тому, що мені цей альбом дійсно сподобався.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s