Waking Life

З якогось моменту всі фільми всередині моєї пам’яті починають говорити одне до одного.
Фільм “Пробудження в життя” (або “Життя наяву”), перегляд якого мені ніяк не вдається здійснити безперервно (треба їхати за квитками) із самого початку стійко асоціюється зі Scanner Darkly, фільмом за романом Філіпа Діка з Кіану Рівзом у головній ролі – власне, обидві стрічки є чимось між кіно й анімаційними фільмами: відчуття референсу з відзнятим матеріалом у цьому фільмі слабкіше, але так само присутнє, а мінливі плани, що оточують персонажів, тільки підсилюють зв’язок з мінливістю людини у спеціальному костюмі (візуальна реалізація якого й привела стрічку від спецефектів до тотальної анімації). Як стало зрозуміло трохи згодом, асоціація цілком природна – Річард Лінклейтер є режисером обох стрічок.
Інша стійка асоціація – нещодавно переглянутий документальний фільм “Дух Времени“, який так само змушує глядача переглянути систему стереотипів, нав’язаних ззовні. Тільки замість альтернативної візії WakingLife акцентує увагу на індивідуальності. Всі персонажі стрічки постійно розмовляють, постійно ведуть монологи, в яких так чи інакше звучить протиставлення індивідуальності іншому – системі, колективній пам’яті, шаблонам і стереотипам тощо.
“Радикальний індивідуалізм” – говорить одне з намальованих лиць, і ці слова вселяють більшу надію за призвичаєння до суб’єктивного ідеалізму. В епоху мас-медіа індивідуальність повинна стати радикальною, щоби бути.
Головний герой трохи нагадує Вітю Семерніна, інший персонаж видається схожим на Макса Лижова.
Наприкінці персонаж, роль якого належить самому Лінклейтеру, згадує Філіпа Діка (див.вище).
І весь рух побудовано за принципом руху від усвідомлення сновидства і руху крізь знання, що “наче телепатичним чином” приходять у сни, до бажання прокинутись, яке би слугувало ознакою життя – інакше, можливо, вся ця навала снів – це лише наслідок того, що свідомості немає куди повернутись; і страх не прокинутись сильніше від страху смерті. Крізь всю серію снів лунають заклики прокинутись: метафізичні, соціально-політичні, зрештою, фраза “це просто – прокинься, прокинься!”.
Однією з ознак сну виступає неможливість побачити час на циферблаті годинника; весь простір навколо так само не має чітких обрисів. Це сон.
І ми так само стаємо полоненими цього сну. Не один персонаж озвучує тезу про те, що сон дарує нам значно більше можливостей, аніж життя у пробудженні, і лише один говорить про те, що головне – це розваги, які можуть супроводжувати ці можливості. Тільки один здійснює акт самоспалення. Двоє стріляють одне в одного. А ми змушені шукати відповідей на питання, які не ставили, разом з головним героєм, який відчайдушно хоче знайти відмінність між можливістю і діянням, і зрештою полишає нас на самоті з цим пошуком.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s