Amon Tobin

Я зараз багато пишу про різні старі двори. Не те, щоби постійно, але часто звертаюсь до них, відновлюючи у згадках ті чи інші деталі, наближаючись до них, заходячи врешті в такі комори власної пам’яті, де існують химеричні краєвиди й місця, складені всуціль з фраґментів інших місць, або там, де можна долучити будь-що одне до будь-чого іншого, і так, зрештою, я повертаюся до Amon Tobin — як до історії, котра відбувається завжди, і саме в таких місцях.

Хоча, безперечно, вона має свій початок, і починається значно пізніше, ніж всі ті завулки, паркани, трава, витоптані стежки, освітлювані чи то місяцем, чи то ліхтарем, загубленим десь у листі. Як точка незбереження, від якої в усі сторони течуть зміни, течуть нові відчуття.

Я не знайду в календарі конкретної дати, але вона була, ця ніч, коли вперше, одразу і повністю було прослухано Bricolage по одному з маленьких місцевих FM, і тоді ж, під радіо, в дивовижному трансі записано цикл мініатюр, що фігурують у згадках (і, можливо, десь лежать ті папірці) як «Еластика».

Майданчики, сцени, переходи між ними – простір в цілому будується за тим самим принципом, в якому тут-і-тепер одночасно є все сталося завжди (і всюди). Простір старший за час, а відтак багатший, може не такий гнучкий, але більш “всемогутній” (не знаю, як це назвати).

Так чи інакше, Amon Tobin живуть десь всередині мого простору, і час від часу повертаються в плейлісти, витягуючи за собою всі ті історії. Чи, принаймні, спогади про них.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s