Я лежу

Я лежу на дивані, зморений,
після роботи, чекаю ранку,
щоби піти на роботу, слухаю музику,
хочу курити і маленьку чашечку кави,
і думаю, що не захочу кричати на
жінку — я ішов з роботи і в
череві тьмяної вулиці (загнув, загнув…)
побачив, точніше, почув
сцену чоловічої безпомічності.
Його гучні слова, падаючи тут-таки
долі, певно, аплодували йому.

Ні, я не буду таким, думаю,
лежачи на дивані.
Чекаю п’ятниці, чекаю авансу, чекаю,
доки запишеться диск, чекаю,
коли бажання попити чаю поборе
бажання лежати на дивані, і думаю,
думаю — а що з людьми, які живуть
чеканням? Чи можуть вони
в принципі чого-небудь
дочекатися?
Я кілька разів намагався, але
нічого не вийшло.
Негодяща я для цього людина.
А для чого ж годяща?

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s