Думки

Я пізно приходжу з роботи, засинаю
обличчям в зошит,
а нещодавно один веселий чувак
в цеху розповідав історію, ми
з Оксаною ледве не полягали —
ну про те, як вони колись із Еміром
їхали до центра — ну такі чуваки
завжди працюють бригадами — так
гуртом і роботу міняють, певно
зручніше — так от, їдуть вони
з якоїсь халтури, і Емір говорить:
— Шевченка, пажалуста.
А другий, колега його, ледве не
засинаючи від утоми, по-своєму
реагує на назву зупинки, і майже
миттєво відповідає:

— Думи мої думи, тяжко
мені з вами…

Мені от не тяжко. Іду на роботу,
на обід і з обіду, йду з роботи, додому
і не можу зупинитися: все думаю,
думаю…
А на роботі я працюю, і якось воно
не до мисленних еквілібристик.

Вже пізно ввечері, вдома, я розумію,
що забуваю найгірше.

Природній відбір думок.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s