Ритм-н-блюз

І що я роблю, правда-правда?
Світ навколо співає, мов та пташка —
Я іду собі;
Мій квиток на потяг пішов від мене,
Мій потяг пішов від мене,
І станція пішла, і вокзал,
І перехожий пішов, і стіна, і будинок, на якому вона росла;
Ранок розслаблює м’язи так, що неможливо
Звестися
На ноги
І навіть ноги, навіть вони —
Пішли від мене, пішли.

То на шо ж чекати від тебе?

Я не чистив зуби три дні,
Не голився три дні,
Я до тями не приходив три дні —

Чого ж чекати від тебе?

Навколо все розмовляє, все мова, все писане, все письмо.
Навколо — все.
Що всередині?

Трохи їжі, яка ще досі не перетравиться,
Трохи перетравленої їжі,
Трохи снів, що витікають із тіла зі слиною,
Що вилітають наче птахи з капелюха,
Трохи капелюхів, з яких вилітають птахи —

Як мені говорити до тебе?

Я ніяковію, посміхаючись — у мене жовті зуби курця;
Я ніяковію, простягуючи до тебе руку — в ній квиток на потяг;
Я ніяковію, простягуючи до тебе мережу залізничних сполучень —
Всюди в’язи, суглоби розхитані;
Талий сніг чорніє повсюдно
І дахи будинків обабіч нас високо, високо.

Варто прокинутися, щоби забути свій сон на подушці.
Варто скинути ковдру, щоби відчути забутий холод.
Варто відчути холод, щоби згадати, де ти.
Варто згадати, де ти, щоби згадати, де я.

Все тільки починається.
І ніколи не закінчується.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s