Розчарування

З певного моменту, власне, з першого, який створює прецедент, розчаруватися стає значно легше, ніж зачаруватися.

Ідеться передусім про ставлення до людей. Уявляючи щось, марячи, живучи ілюзією, ми годні наділити людину тим своїм, що їй ажніяк не належить — і, даючи щедрий аванс, прагнемо приголомшливого повернення інвестицій.

Інша ж людина, до якої ми спрямовуємо свою інтенцію, може про неї жодним чином не здогадуватися — і навіть здогадуючись, вільна сама обирати: відповідати уявленням, чи лишатися собою, в разі існування відомої відмінності.

Рух розчарування — від болісного краху ілюзії до добровільної відмови від неї.

Далі уніфікації втрачають свої позиції — все залежить від бажання пізнати людину, чи його відсутності.

Крім батьків (і родини в цілому), які приймають, що є, наскільки б не відрізнялося це від уявлень і побажань, —

певен, що мене знають троє людей: вони і є найближчими, хоча з усіма трьома стосунки достатньо різні, щоби не вступати в класифікаційні ігри.

Не певен, що хтось із них прочитає це. Для всіх інших я щомиті можу виявитись не таким, і ця моя можливість пов’язана з волею тим лише чином, що я волію не гратися в славетні сто доларів, які мають подобатися усім.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s