П’ять: подорож

Хлопчаки залюбки і заввиграшки річку повернуть навспак:
Хід неспішний, пора не така вже й невтішна —
По горищах горіхи й гриби, і здичавілі бджоли живуть,
Понеділок вчорашній сьогодні коханець колишній —
У кульбабах увесь, на устах залишає свій смак.

І складаючи напрям до скарбу із назвою «путь»,
Наче в спробі помножити простір на час недоречній —
Віддаєш за спокусу години непрожитих літ
Із трави і води і піску всі світанки чернечі,
А собі залишаєш на згадку сум’ять каламуть.

А повернуть — незчуєшся в новому царстві боліт,
І болить голова, і в руці, що дає, вже немає
Ні дарів, ні весла. І стоїш у своєму човні
Наче в лялечці сниш. А довкола — безчасне, безкрає:
Обкраде і обійме, і скаже нечутно: твій хід.

А куди тут ходити? Скінчилися дні відривні;
І прогризено ніч, цю останню твою, до останку
І розкраєно дім і тобі називає хтось масть —
Тільки й волі — відсунути зранку фіранку
І дивитись на ці краєвиди, безжурно-чумні.

Хлопчакам — гарувати. Старіти й стиратися — зась.
Заки пісню зачнуть, тебе до порогу повернуть.
На питання: ходила? Впокорено-стишене: так.
Починається повінь, яка заливає всі стерні,
А потому обід, і хліб до борщу хтось подасть.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s