* * *

у чорному полі б’є чорний дзиґар
танцює ударів ковтач як батіг
років заметіль за ударом удар
світ наче помер а не спати ліг

у чорних підвалах зростає туман
неначе останнє густе молоко
і тануть на сонці сліди прочан
немов не пора а який голокост

знадвору біліють дари і скарби
і бігають діти стара крадькома
питає в шухляди поробиш роби
аби не скінчилась ця довга зима

ці погляди чорні і зимні вуста
що скреснуть вітанням і знову завмруть
поховані в грубих футлярах постав
ллючи за собою ртуть

у чорному полі сто тіней на скін
мов прописи в біле лягають навскіс
і м’ята тече із розбитих колін
і з тіл проростає ліс

і час проростає із чорних очниць
і слідом вкриває останній слід
молитву втримай коли падаєш ниць
і совістю колеш лід

до чорного неба тягнути гілки
у чорну хустину убрався крук
перед світанням години твої мулкі
краплаком точать із мук

а потім спали усе білим огнем
і попелом все засип
хай ночі цієї тривожний тотем
під ним проростає вглиб

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s