* * *

Темні лискучі машини лоскочуть око —
Їх досхочу, як доскочить до неба мряка.
В горлі клекоче ранок любовним током,
Холод цілує ребра, мов зарізяка.

Сни й забобони мелеш собі на ранок
І подаєш гарячі плітки до кави.
— Ділено без остачі, такий мій сухий останок. —
Кажеш до панни з очима лісної мави.

Місто вростає в тіло, і тче з туману
Видиво дня, наче яку примару:
Щойно цілуєш панну й кладеш осанну —
Вже у проваллі яру вару вдихаєш пару.

І не до пари — Місяць, що ліг на площу,
Квилить і просить літа нові прикмети:
Доки ся панна тебе у собі полоще,
Сиплеш, мов сніг, срібні свої монети.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s