* * *

Коли нарешті почнеться уже зима,
зупиняться погляди, мов у альбомах старих,
і ти ані слова не скажеш мені сама,
і сніг складеться зі спогадів, як із крихт.

Мине автобус — зупинка стоїть пуста,
і по маршруту — зупинки стоять пусті.
Дерева гіллям розріжуть твого листа
про непостійність — цитатні слова прості.

Коли скінчаться кава і телефон,
коли скінчиться місто і стане сніг?
До губ охолоне чай, а до читання — Назон,
згадається літо і перед грозою озон,
як забивається подих до солодощів утіх.

Коли закінчаться руки і темний простір, стіна
укаже мовчазно, що шляху уже нема,
бо сніг уночі стає чорним, і напина
вітрильники снів і довгі поверхні без дна —
ти знаєш напевне: нарешті прийшла зима.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s