* * *

“Джазмен знає…” Л. Белей

Той, хто грає у джаз, тихо, пальцями, так:
сходи вгору, ряди, знову сходи — униз,
наче з рядка у аркуші забрано зайвий знак.
складено аркуш — тепер полетить літак.
вкрадені знаки сохнуть, неначе хмиз.
Його підпалить старий на ймення дітвак.

Складено руки — і туляться речі до рук,
наче ожити хочуть, і застига —
є коливання, яке породжує звук,
є захват, який викликає видіння мук —
мов лихоманка, мов легкість, яку дарує вага,
мов жах, який викликає у діда онук.

І має настати удар, і видих, і піт тече,
і місце, куди приходиш, тебе бере
за горло, за груди і серце, і так пече,
що з крику твого Арахна килим натче —
ці рухи прості настільки, що і старе
може утнути так, доки маля рече.

Advertisements

2 thoughts on “* * *

    1. любов до джазу у кожного своя )))
      просто одним подобається щось таке, демонічне у міфології довкола джазу, а я думав про повільну манеру Мелдау…
      дякую за коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s