* * *

Ніч зашепоче холодні рани,
як заплітатимеш сиві їй коси,
піде від тебе рано-порану,
випростана і простоволоса.

Місяць, не більше, триватиме ніч ця,
Місяць труситиме біле насіння.
Зріз не тримає часу, тільки кільця:
точки початку відлуння відтиння.

Ріжеш, в копиці складаєш закляття,
в’яжеш, докупи плетеш іменами.
Хмарно під Місяцем, мовби латаття
знати не хоче, що буде з нами.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s