* * *

К.К.

Книга за книгою —
дівчинка швидко росте
пахне зім’ята мов м’ята купуюра в руці
трохи схиливши голову уперед,
дівчинка прудко біжить
в магазин.

Мліють і марять високо
стоси нечитаних книг —
спини натруджені, пещені білі листи —
дівчинка спить, скулившись з книгою у руках
крісло старе охоче приймає
дівочу плоть.

Острів тужавіє,
камінь гладенький, мов шмат
царства в затоці, де пріє застояний друк —
промінь, мов лицаря меч, протинає
пружну поверхню облич,
бризкає зойку розпачливий
сік навсібіч,
але дівчинка спить.

Скільки дверей, скільки
буквених клямок на них!
Скільки буремних думок,
скільки спокус і свобод!
Входить у дівчинки тіло з подихом
дух — і розчепірює пальці,
що геть затекли.

Очі розплющуйте, блазні,
прислужці машин —
рухайте важелів мідь,
тисніть на клямок мосяж!
Дух у подобі дівчати танцює на білім горбі —
хто там, під цим курганом зі сторінок?

Кружать довкола пагорбу трактори,
кружать, ревуть, віщують зливу страшну —
коли рука здіймає у небо мовчання подібних заток,
аби жбурнути їх на голови тих,
що бездушно сплять.

Лікар лікує, а вбивця вбиває тим самим ножем,
очі Оккама розтято, з них витікають снів страхи.

Доки у місті малому кришиться кірха стара,
дівчина — книга за книгою — швидко росте.

02.06.2010
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s