* * *

Кожен Місяць стікає з небес у склянку,
розриваючи хмари, наче прозорий папір,
і здіймається високо над небесами
несамовитий гарячий крик — горлають
нічні птахи, що літають районами
коло цвинтаря.
Парад відображень рухається повільно,
хилитаючись викривлюючись, наче
таємний сигнал, і пес страху женеться
за тінню нічного птаха.
І тінь пса женеться за псом.
Драглистий невидимий етер перетворюється
на сірий сніг, ніч довкола якого пахне
свіжою друкарською фарбою, і тінь
від нього накриває схемою наших пересувань
парк поблизу цвинтаря,
як ми затуляємо одне одному очі, вітаючись —
руками, губами,
і доки ми говоримо, сміючись, слова
одне одному —
пес страху женеться за тінню нічного птаха,
а його тінь стелиться за нами,
нашими рухами зачарована.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s