Дмитро Лазуткін у Житомирській «Брамі»

Головне у книжці — тексти, головне у зустрічі з їх автором — автор. Київський поет Дмитро Лазуткін у Житомирі виступає у «львівській» кав’ярні.

Хвала прогресу, навіть зараз частину цього виступу можна послухати:

Дмитро Лазуткін. Вірші. Житомир. Брама by Mykola Leonovych on Mixcloud

(До запису ввійшли тільки вірші. Розмови з автором залишаться у пам’яті тих, хто був там наживо)

«Це мій не перший візит до вашого міста, — говорить Дмитро. — Виступав колись з читанням віршів на «Студентській республіці». Залишилися приємні враження. В теплу пору року я не проти попірнати у воду і подихати повітрям на житомирському Гідропарку. Втім зараз погода цьому не сприяла. Тому обмежився прогулянкою по центральній частині міста. Гарно тут, спокійно. Танк з українським прапором і піаніно на мистецькій алеї — потішили».

Тиждень тому Дмитро Лазуткін навідався до Житомира. Приводом для візиту став вихід нової збірки — «Колядки і вальси» (видавництво «Крок», 2014).

А причиною слугувало бажання ведучого вечора, Олега Климчука, яке, за його словами, оформилося ще у грудні — а вже коли збіглися час і можливості, була нова книжка.

Найближче до поета в просторі кав’ярні, як зазначив Олег, розташувались житомирські поети, журналісти та завсідники культурних заходів. Утім, мені здається, вони не домінували над зацікавленою публікою. Вистачило місця і для тих, хто хотів послухати, і для тих, хто хотів побачити. Люди стояли в проході між двома умовними «залами», а поруч хтось мав романтичну вечерю — природно для кав′ярні, що постала як явище саме на бажанні поговорити про справи з повним ротом.

обкладинка книжки дизайну стронґовського

 

Книжка нова, а тексти переважно знайомі читачам попередніх збірок. Не біда — час, коли книжка, не тільки поетична, дівує по книгарнях, тільки здається довгим. І давні, і недавні публікації Лазуткіна вже давно мігрували з книгарень до полиць книгозбірень.
Автор говорить про це так: «Книга „Колядки і вальси“ увібрала в себе нові вірші, а також найкращі — з попередніх моїх книжок, тих які вже стали бібліографічною рідкістю. Тож ті поціновувачі поезії, які дізналися про мене нещодавно, мають чудову нагоду ознайомитися з тими кучугурами, котрі розгріб у власній голові Дмитро Лазуткін».

Продаватися вона буде в мережі книгарень «Є», у київській книгарні «Смолоскип», крім того, з приводу цієї та іншої книжок можна сконтактувати безпосередньо з видавництвом. Порядкують ним молоді ініціативні люди. Треба додати, що голова тернопільского «Кроку», Юрко Завадський — сам непересічний і цікавий поет, який сам належить до цілком відмінної літературної традиції. Щоправда, каже він, «мій збочений смак до поезії тут ні до чого, але я бачу великі перспективи в такого ґатунку, хоча сам так писати ніколи б не погодився. Перспективи полягають у великому зацікавленні до цієї книжки та постаті автора, а тут і промоція якісного українського поетичного тексту, і перформанс, і комерція. Якщо українські поети будуть ставати популярними — це чудово, і саме ними варто захоплюватися, і це набагато-набагато краще, аніж захоплюватися політиками чи пластмасовими поп-зірками, котрі одноденні та пустотілі».

Книжка «Колядки і вальси» дещо не схожа на інші видання тернополян, водночас вона з’явилася уже в складі цілої серії.
Юрко Завадський: «Видавництво „Крок“ своєю серією української поезії робить своєрідне дослідження нашої сучасної літератури, дошуковуючись авторів і їх текстів, котрі виразні, актуальні, діалогічні. Першою книжкою була „Я хочу буде джазом і рок-н-ролом. Вибрані вірші про Тернопіль і Нью Йорк“ Василя Махна. Цією книжкою ми ніби повернули поета на його батьківщину, і Тернопільщина визнала цю книжку, „Крок“ навіть отримав відзнаку за цю добірку як найкращу поетичну книжку під час місцевого книжкового фестивалю „Джура-фест“. Тепер ми видали дві книжки разом. Одна — переможниці „кроківського“ поетичного конкурсу „Dictum“ Юлії Мусаковської „Полювання на тишу“ та відомого поета Дмитра Лазуткіна „Колядки і вальси“. Вперше Дмитро взяв книжку до рук під час літературного фестивалю „Ї“, що проходив у Тернополі. Видання цієї книжки — заслуга редактора „Кроку“ Юрія Матевощука, він дійшов згоди з автором і він займається її промоцією. Ініціатива в нас була обопільна, адже ми завжди йшли шляхом природності й невимушеності в усіх своїх проектах. Дмитро був радий з нами співпрацювати, ми були захоплені роботою над книжкою, і всі залишилися задоволені».

Дмитро Лазуткін

Переглянути фото з читань в альбомі на фб

Я не міг оминути увагою і візуальний вигляд книжки. Житомирянин Ілля Стронґовський визначає, по суті, вигляд цілого тернопільського видавництва. Це один зі зразків обопільної довіри видавця і дизайнера, що виливається в плідну співпрацю.
А цього разу до гри залучилася ще й ілюстраторка.
Юрко Завадський: «Ярина Саєнко мало не в останню мить роботи над книжкою з’явилася в наші команді, і її роботи дуже добре доповнили дизайнерську концепцію Стронґовського. Вона не скомбінувала готові образи, а відтворила їхню взаємодію, і це мене особисто захопило й вразило. Тексти в книжці різнобокі та різнорокі. Обсяг великий, і дає дуже добре враження про творчість Дмитра Лазуткіна, його стильові та технічні вміння. Оскільки автор вкрай ентузіастично ставився до роботи над томом, все вийшло швидко й смачно».


…Не знаходжу десь у пам′яті, скільки не думаю, якийсь один улюблений вірш. Дмитро Лазуткін мені подобається образами. Інтонаціями. Ритміка у нього проста і зрозуміла, здорова, спортивна. Багато силабо-тоніки (мені подобається).

Зараз він звучить — професійно. Все-таки, і досвід читань, й інший, не літературний, досвід. Я ще пам’ятаю, як Діма звучав — надривно, на межі крику і за нею, як він з боєм вривався у середовище, яке дратував і зваблював.

Як виявилось несподівано перегодом, вірші Лазуткіна можна сприймати анонімно, поза контекстами, які автор задає виглядом, голосом, історіями. Неначе ці вірші — самі по собі. І знову стає їх легко впізнавати, не текст, а емоційний досвід, а потім знову виривається переможно вперед несподіваний образ, і ось уже є, до того, з чим себе ототожнити, те, з чого можна себе виокремити.
«Ось я читаю вірш, який не є мною».

Олег Климчук анонсує травневі виступи у «Брамі» за участю Мирослава Лаюка, Олега Коцарева та Вано Крюґера. Також можна буде почути парні поетичні читання житомирянки Марії Химич та Олександра Ткачинського. Багато різної поезії, яку ми собі можемо і не можемо уявити.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s