Де побувати в Полтаві: музей Котляревського, літературна частина

Скажу одразу — заманюю. Музей супер, екскурсія пісня, очі розбігалися як у хамелеона, вуха розгортались аж на плечі, щоб нічого не пропустити. Тепер трохи детальніше.

Є такі місця, в яких варто не тільки побувати, а й повертатися. Музеї до таких належать точно, принаймні гарні музеї. А літературна частина музею Івана Петровича Котляревського — це гарний музей.

Більшість із тих, хто був не лише в полтавському краєзнавчому, відвідували садибу письменника. Це таке атмосферне місце на широкій туристичній тропі. І я там був. А літературна частина знаходиться наче трохи осторонь, і особливих атракцій не пропонує. В час, коли все вже рухомо-інтерактивне, там традиційні кімнатки з експонатами. Дітям там, напевно, буде трохи нудно. Але мені не було (чи то бо дурному не сумно й самому, чи просто тому, що у дітей свої до всього мірки). А зараз мені в ньому дуже й дуже цікаво. Зайдеш — а екскурсовод ну наче не говорить, а співає: гладко, зв’язно… не повірю, що так можна відтрубити «текст напам’ять», без цікавості до заняття. Хвалити когось окремо не буду, бо я необ’єктивний у оцінках, скажу просто: екскурсію варто брати. І зв’язності більше, і потім, у кого пам’ять хороша, завжди знайдеться привід ввернути цікавинку в дружню балачку.

Ну а для тих, у кого очі блищать від згадки слів «типографія», «каліграфія», «ілюстрація», музей на Першотравневому проспекті  належить до місць поклоніння. Далі буде пасаж від такого відвідувача.

Не знаю навіть, із чого почати. Мабуть, із того, що на щастя, експозиція досить давно не оновлювалась, і замість унилого аріала (з контурами та тінями) більшість написів намальовано гротеском з відчутним слов’янсько-рукописним смаком. На вході можна запримітити репліку хоменківського шрифта.

До цього треба додати різноманітні рукописні документи з різних часів — від купчої на хату (яку придбав Котляревський-дід) до робочих педагогічних нотаток самого Івана Петровича.

До цього треба додати різноманітні видання «Енеїди» та супровідний книжковий бестіарій. Можна було б закинути, що показують лише титульні аркуші, але вдома у мене таких нема, а пороззиратися там є на що.

До цього треба додати театральні плакати з їх типографійним калейдоскопом.

Не музей, а цілий подарунок для букволюба під розповідь про життя та пригоди Івана Петровича з чутками та небилицями (як-от, популярний сюжет, в якому він стає останнім козацьким гетьманом на Дунаї). Різноманітні літери, їх комбінації, композиційні вирішення… для тих, хто займається каліграфією, леттерингом, шрифтами, акциденцією, книжковим дизайном мандрівка стане джерелом натхення.

Крім цього, оформлювали музей художники без фотошопа, мені дуже сподобались ілюстрації з одягом за співвідношенням важливих деталей і узагальнення.

Ну і на додачу до Івана Петровича і його вічності, в окремому залі експонуються сучасні місцеві художники. Я двічі був на таких виставках і можу сказати — пощастило.

Це буде запис без моїх фото (так склалося), але з посиланням http://www.tourism.poltava.ua/muzei/Literaturno-memorialnij_muzej_I_P_Kotlyarevskogo/, за яким можна побачити адресу, графік роботи і кілька знімків експозиції.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s