Nanowrimo

Виходить так, що з 2007 року між осінню і зимою я пишу щось в межах nanowrimo. І цього року теж буду.

Навряд чи ви ще не чули від мене за цей час різних історій про те, що це таке, і як воно. Після першого разу, коли умовно «все вийшло», я був переконаний в тому, що добре розумію і можу пояснити. Кілька разів після того мені вдавалося дійти до фінішу, а після того кілька років поспіль я на різних стадіях здавався. Тепер я не маю цільного пояснення, що ж це за штука. Втім, що більше трактувань, то краще (за однією з версій).

Спочатку я прочитав про це в жж urbansheep, і коли за кілька років спробував, то ще жодного разу не чув про inktober (замальовки протягом жовтня) чи mustember (коли не голяться в листопаді). Загалом, є багато різновидів колективної діяльності чи бездіяльності, і це один із них (а для мене перший). Як правило, роблять те, що зазвичай відбувається на самоті. Не можна відростити чужу бороду. Але це звстім інша історія.

Отже, NaNoWriMo розшифровується як National Novel Writing Month — Національний місячник написання роману. Організатори вирішили, що кращий місяць для цього листопад, і понеслася. Кожен бажаючий, а таких щороку стає більше, може зареєструватися на сайті і спробувати написати велику чернетку. Для перемоги (за неї дають намальований банер, пдф-сертифікат і хвалять) достатньо 50 000 слів. П’ятдесят тисяч слів, не знаків — за мірками XIX століття це обсяг на добротну повість, але останнім часом таких романів повні полиці в книгарнях.

Підхід суто кількісний. В офісі Нанораймо не сидить літературне журі. «Над якістю попрацюєте потім!»

За результатами книжку не публікують і грошей не дають, що сильно зменшує бажання схитрувати. Так, можна написати 50 000 абсурдних слів, закопіпейстити Панаса Мирного… О, так: писати можна не лише англійською, власне, я завжди писав українською. Словом, можна легко стати переможцем, ну але сенс?

Є інший варіант: писати щодня близько 1700 слів (трохи менше, трохи більше). І зрештою видихнути, вийде чи ні. За досвідом можу сказати — це нормально, якщо пробувати кілька днів і кинути, і багато, якщо писати цілий місяць. До кінця дотягують відсотків з 15.

Інша річ — можна отримати рукопис в різному стані сирості. Чи вистачить сил працювати над ним далі — а ось я і побачу цього року. Раніше я пробував писати те, що спаде на думку, фантастичний екшн, белетристику, навіть жахи. В результаті з жахами я кинув майже на початку. Белетристика теж недовго протягнула. З фантастики лишилось кілька задумок. Те, що спадало на думку 2007 року, навіть потрапило в шорт-ліст одного конкурсу, який на етапі шорт-ліста припинив існування. Сьогодні мені здається — це на краще.

Словом, часом мені здавалось, що все це не те і не так, або що це іграшки, і я більше не братиму участі. Слово «фрустрація» не моє, але думаю, було й для нього місце. Але потім знаходилась цікава задача, а ще я згадував я буває класно писати, і, зрештою, була нова спроба. Цього року я почав думати заздалегідь (а були такі роки, коли навпаки, принципово тримав чистого аркуша в голові), і зрештою, зупинився на ідеї покінчити нарешті з оповіданням, над яким я натужно думаю вже дуже давно, і далі однієї негодящої чернетки і кількох пасажів за роки не просунувся.

Саме так — я писатиму чернетку для оповідання. Про яке думав до, а після буду викреслювати все зайве. Принаймні, так видається зараз.

В чому взагалі фан писати так, і хіба можна написати щось серйозне отак граючись — це скоріше питання до тих (переважно американських, але не тільки) авторів, яких публікують комерційні видавництва. Серед них і правда немає лауреатів престижних літературних премій, але вистачає людей, які белетристикою заробляють на життя. Для наших авторів, я думаю, це захмарна мрія. Звісно, домінують інші — аматори, домогосподарі й господарки, автори «низьких жанрів», фанфіків та різні веселуни. Може, не дуже серйозно, але варто мені озирнутись навколо — і в наших реаліях не так і багато людей, які б із цікавістю і сміливістю писали, ділились ідеями, порадами, і з якими можна було би про це поговорити не озираючись на статуси і тусівки. На форумах http://nanowrimo.org/ обговорюють все — від плейліста, робочого місця і програм (не Офісом єдиним!) до тем, ідей, сюжетів і жанрів.

Що, крім форумів? Ще форуми, регіональні. Вже кілька років є українська гілка, дякувати за це можна користувачці YukiAme. А раніше не було, бо ніхто не брався бути регіональним представником (всього справ — заздалегідь зареєструватися і взяти на себе, крім писання, ще й такі обов’язки, як присутність на форумах, підбадьорювання інших і т.д.). В принципі, соціальна складова включає в себе також групові спринти (коли списались, приміром, у скайпі, «і погнали» на 15 хвилин), а також зустрічі і писанину в бібліотеках та по кафешках, але це стосується вже тих країв, де великі спільноти, там переважно не українською поки говорять. Ще — мотиваційні листи. Про те, як зрушити з місця і не зупинятись. Їх пишуть різні люди. Регулярно — Кріс Баті, який і придумав цю затію. А одного разу я отримав листа від Лемоні Снікета.

Втім, ця вся соціальна складова не обов’язкова. Не конче зависати на форумах (я заходжу приблизно раз на рік), не обов’язково користуватись спеціальним софтом, безкоштовним і платним (але можна дізнатись про його існування), заповнювати різні версії електронних таблиць для статистики. Можна зареєструватись на початку і в останній день закинути текст на кількісну перевірку.

Взагалі, можна пробувати, а можна не пробувати. Зразу наперед вирішити, що немає часу, що це не серйозно (от якби давали гроші!), що це для слабаків, що це нецікаво — я чув багато різних версій, чому ні.

А якщо так, то, на мою думку, цей місяць може бути кращим за якісь (платні, як правило) школи та курси літературного успіху. Є, звісно, люди, здатні прочитати рецепт і по ньому написати бестселлер. Але таких у світі значно менше, ніж за публікованих переможців nanowrimo.

Якщо комусь буде цікаво почитати, як відбуватиметься мій перебіг (від плейліста/софта до статистики), давайте знати в коментарях. Тоді я постараюся написати крім 50 000 слів ще кілька, в постах під паролем з назвою конкурсу. Це останнє слово попереднього абзацу.

Бажаю всім пробувати різне і пізнавати себе.

Advertisements

5 thoughts on “Nanowrimo

    1. Ну, власне тексти я нечасто показував навіть у фрагментах. Це, як правило, дуже сирий матеріал.
      Для писання щодня є багато онлайн-ініціатив, як-от oneword.com (пишуть хвилину на день) — це добре працює для розкачки/замальовок, http://750words.com/ (по 750 слів, відповідно) — але якщо не писати курсову/дисертацію, то швидко таке писання перетворюється на дамп свідомості. задача раймо навіть не в тому, щоби щодня, а щоби спробувати підкорити великий масив тексту.

      загалом, я практично щороку щось писав про раймо на жж.

      дякую за цікавість!
      отже, будуть якісь додаткові записи.

  1. Цікаво.
    Я вже досить довго воюю з дисером, це, звичайно, трохи інакше ніж художній текст, але по суті всякого внутрішнього психологічного спротиву мабуть не сильно відрізняється.

      1. Я зараз на стадії остаточного шліфування і дописування уривка в якому приблизно 30 тисяч слів, і це для мене дуже болісний процес – на цьому етапі дуже шкідливо бути перфекціоністом 🙂

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s