портетна схожість

Я зараз читаю роман Ле Карре «Команда Смайлі». Для мене це останній роман із улюбленим персонажем. Останній із великого циклу (грубо — всіх романів, де Джорж Смайлі фігурує принаймні як епізодична фігура) я прочитав приблизно торік, помилково, як тоді здавалось. Втім, «Команда Смайлі» закриває менший цикл — про протистояння двох фігур у двох розвідках.

Нема слів, як мені цей роман подобається, з перших реплік, і продовжує подобатись, може, саме тому, що вже наперед відомо, що буде, і я вже звик до невеселої атмосфери, яка в цілому панує у світі напівтіней-напівтемряви шпигунських романів Ле Карре про холодну війну.

Але я не про книжку. Я собі чітко знаю, що став прихильником Смайлі після перегляду фільму «Tinker Tailor Soldier Spy» 2011 року. Стрічка мені сподобалась настільки, що, коли я дізнався про цілий цикл романів, вирішив, що прочитаю всі. І з першого ж роману стало ясно, що Джорж Смайлі зовсім не схожий на персонажа, зіграного Гері Олдменом.

Мені подобається і Олдмен, і фільм, хоча тепер зрозуміло, що всі вони там занадто худі, і, так і хочеться сказати, здорові для того, щоби бути людьми того часу в тих ситуаціях. Це хороший зразок екранізації за сучасними враженнями (так варто час від часу оновлювати переклади нестаріючої, здавалось би, класики). Ми так уявляємо собі це минуле. Або могли б уявити. Як красиву, казкову картинку. Це багатьом сучасним стрічкам притаманно, видно, так і тягнеться рука обробити всі кадри, щоби стало «краще».

А от Пітер Гіллем одразу асоціюється з Камбербетчем, хоча, звісно, ні таких такої статури, ні, тим більше, таких авт, ні, ще тим більшіше, гомосексуальної бексторі (яку до фільму причепили невідомо до чого, як би, скажімо, в майбутній екранізації намагатися просунути в тест Бехдель непридатний для того роман… от, між іншим, у «Команді Смайлі» є гомосексуальна лінія, і все з нею нормально). Але є таке попадання.

І Тобі Естерхейзі — теж.

На «справжнього» Смайлі куди більше схожий персонаж Алека Гіннеса (того самого, що й Обі Ван Кенобі) із серіалу «Tinker Tailor Soldier Spy» (1979). І атмосфера там теж — що треба. Якраз добре ілюструє наші уявлення про атмосферу і як вона ж уявлялася тоді.

Він же наче грає і у серіалі за мотивами того роману, що я читаю зараз. Як — не знаю, подивимось. Зобов’язання переглянути всі екранізації я собі не давав.

Наостанок треба сказати, що насправді я лише порівнюю власні враження з чужими втіленнями — однак запитай мене, чи бачу я лице? Ні, не бачу. Я насправді не бачу картинки, як у кіно, навіть якщо опис дуже детальний. Ле Карре, як мені гадається, теж дає опис досить імпрессіоністичний (в тому сенсі, як можна написати багато картин одного собору) — і зосереджується на деталях. На враженнях, які справляла ця людина. На нескладності фігури, животику, мішкуватих плащах, важких повіках… (у Олдмена все з точністю до навпаки). Вірю, що є люди, здатні з мого переказу скласти фоторобот, намалювати портрет, напевно, хтось із них не малює, а працює на кастингах.

Мої ж герої не мають облич.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s