Якщо хочеться учитись

Сама система навчання/навчення трансформується, на щастя, значно динамічніше за офіційні структури-відповідники. В мої студентські роки деякі молоді люди (програмісти, наприклад) могли отримати паралельно другий диплом із суміжної спеціальності (наприклад, економічний). Трохи пізніше я помітив, як дехто зі знайомих вступав на другу вищу, хтось для корочки, хтось із практичних міркувань, хтось із чистої цікавості до розширення горизонтів. Потім з’явились онлайн-університети. Першим, на який я потрапив, був стенфордський курс зі штучного інтелекту (він само є першим, на якому я злився після кількох лекцій). За якийсь час з’явилась Курсера. Нині вона пропонує вже цілком пристойно платні варіанти (не лише в десятках, а і в сотнях доларів), має альтернативи, як-от edx. Є цифрові представництва окремих закладів, приміром, Стенфорд онлайн. Це так звані MOOC — масові відкриті онлайн-курси. Їх специфіка, зокрема, в термінах. Вони мають початок і кінець. Як і курси в офлайн-університетах. Якщо не записався на поточний, чекай наступного.

З’явився навіть український відповідник: http://edx.prometheus.org.ua/

Тут буде невеликий ліричний відступ. Курсера, як я собі розумію — чудова платформа для абітурієнтів, які можуть вибирати університет, придивлятись до професури й специфіки. Значна частина курсів — різноманітні вступи й уводини, те, що можна пояснити ледь не на пальцях для найширшої аудиторії. Але для тих, хто не має можливості платити за дальше навчання, це все одно чудовий просвітницький ресурс.

Платні послуги в альтернативних онлайн-освітах розподіляються по двох напрямках. По-перше, пропонують платити за корочку, справжнішу за просте «дякую» наприкінці. Деякі з них справді котуються як прослухані курси «в стінах», і комусь такі потрібні. По-друге, пропонують вже саме знання: глибші, з індивідуальним підходом.

Не конче навіть звертатись до цілих міжуніверситетських платформ. Є менші набори курсів на різні тематики, я збираюся десь протягом року-двох заплатити за доступ до двох курсів із Процессінгу, відносно недорогих, але для мого бюджету відчутних. В університеті Берклі нічогенько дорогі курси, можна заплатити й півтори тисячі доларів за один, але в такій альтернативі викладач спілкується напряму зі студентом чи групою студентів, та є додаткові можливості (наприклад, на курсах звукозапису написану студентом партію зіграє гітарист-віруоз в студії).

З одного боку, рейтинг дипломів наших навчальних закладів геть нерелевантний (мені здається. є до десятка вузів з іменами і всі решта, і більшість дипломів котуються лише за ознакою наявності/відсутності пару разів на початку трудової кар’єри). З другого, потреба в знаннях зростає. За останні десять років з’явилось багато нових професій, і деякі навіть встигли занепасти чи й геть зникнути. Попит породжує пропозицію, і зараз майже всюди вібуваються безліч різних майстер-класів, лекторіїв тощо.

Це круто! Щоправда, більше щастить киянам, де життя вирує. Я можу одразу сказати, що дизайнерам просто пощастило, у них є клуб «Арт і я» (я ходив на курси калірафії для початківців, і відтоді в захваті від викладацького та мистецького таланту Вероніки Чебаник та організаторсього хисту Алли Калініченко), чи, скажімо, «Варто».

Харків’янам теж незле, у них можна натрапити на події за участю каліграфа Олексія Чекаля, який де тільки не викладає, а далеко не кожен дизайнер-практик, тим більше, з таким досвідом (див. http://www.panic.com.ua/), може викладати, та ще й так добре.

Онлайн-курси зі шрифтарства проводить дизайнер Кирило Ткачов. Тут достатньо мати глибокий інтерес у темі (і або ліцензційні програми (дорогі для мене), або терпіння розібратися у вільних відповідниках). Для мене це стало визначальним критерієм (не вистачить часу й терпіння паралельно з основним курсом опанувати ще й програму FontForge), і хоч для мене таке знання зараз просто кажучи «заглибоко» — я не планую ближчим часом виробляти ані шрифти, ані текстові логотипи — усім, хто хотів би, щиро раджу.

Крім різних курсів, є й просто систематизована інформація в мережі. Першою спадає на думку Вікіпедія — хоч не зовсім солідна, зате універсально-всеохопна. На іншому полюсі знаходяться конспекти до курсів MIT.

Я нині опинився десь посередині. Конкретніше, на Khan Academy. Цей ресурс, хоч і поділений на різні теми, наче платформа для курсів, є, радше, інтерактивним підручником.

На курсі зазвичай є лектор/ментор, який виступає стосовно інформації своєрідною перспективною точкою. І є календарні початок та кінець навчання. І взаємодія — для мене всі ці курсерівські форуми завжди були одним із найскладніших елементів. Я би хотів, приміром, просто послухати лекції про літературу, мистецтво, чи технології, без того, щоби писати про це есе англійською. З підручником так і є: він пропонує інформацію з будь-якої сторінки, відкривай і читай. А нині ще можна дивитись і слухати.

Я кілька разів набрідав на академію Хана блукаючи мережею, потім почув від Роксолани Машкової, що там можна підтягнути математику, але замість математики (яка мені для просто так і з нуля), почав підтягувати історію мистецтв (яка мене цікавить жвавіше, і в ній я хоча би плаваю).

Плюс і мінус — можна самому визначати темпи освоєння теми і кинути в будь-який момент.

Нині я всередині теми Art History Basics. І страшенно захоплений. Стільки наочності — ще кілька років тому цього не можна було уявити, тим більше тоді, коли я вчився в школі/університеті. А нині кожна людина може побачити (а вчителька малювання показати учням), як видобувають мармур, чи працюють з літографським каменем, чи розтирають пігмент з олією.

Для закріплення в лексиконі я завів собі тему на сайті memrise (чудовий ресурс для вивчення слів): http://www.memrise.com/course/491295/art-terms-3/

Планую її поповнювати мірою навчання.

Що ще здивувало: доки я додивився наявні матеріали в «Матеріалах і техніках», з’явилось кілька нових роликів, і додалося кілька текстів у першому, вступному розділі.

Найбільшим порогом для різних навчальних альтернатив, слугує, як правило, мова. Я думаю, що зараз не складу жодних тестів з англійської, але як користувача мови, мене це не спиняє. А багато хто не піде далі титульної сторінки, бо там усе незрозуміло англійською написано. Шкода, але будемо сподіватись, за якийсь час будуть і локалізовані версії (і, хочеться вірити, українські аналоги).

Безкоштовність (як я розумію, принципова) академії Хана компенсується тим, що вони періодично просять дати їм доброчинну пожертву. Спочатку я вирішив для себе, що заплачу, коли пройду якийсь курс повністю, із вдячності. Нині думаю, що замість грошей можна допомогти на волонтерських засадах, наприклад, підготувавши українські субтитри до деяких із переглянутих відео. Який шлях оберу, покаже час.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s