Олег Шинкаренко. Кагарлик

КагарликКагарлик by Олег Шинкаренко
My rating: 4 of 5 stars

Я прочитав цю книжку в два підходи — два дні пішло на сам «Кагарлик», більше часу зайняли оповідання. Однак написати про неї не наважувався ще кілька місяців.
По-перше, треба було абстрагуватися від культури видання, яка, хоч яка погана, все-таки вторинна щодо тексту.
По-друге, написати про книжку, яка легко зайшла, прочиталася, сподобалася (і тепер так само легко забулася), виявилося нелегкою задачею.

І нині я так само не знаю, з якого боку і з якою лінійкою підійти до цієї книжки. Номінально це роман. За обсягом це радше повість, але такою розбіжністю вже нікого не налякати. Інша річ, що з тексту стає зрозуміло — «Кагарлик» є однією з безлічі можливих версій-проекцій 5-вимірного роману, повний обсяг якого не піддається осягненню і осмисленню. Це фантастичний роман, науковість якого не надто піддається верифікації, але, як на мене, її тут більше, ніж у фантастичному романі Антиповича.
Дія розгортається в повоєнній Україні майбутнього. Коли саме — визначити важко, бо все вібувається всередині часового парадоксу, що утворився від вибуху боєголовки, спрямованої супутником зі штучним інтелектом. Іще одна риса майбутнього — морфони, пристрої, які містять конектоми людини. Що це таке, ніхто з персонажів детально пояснити не може. Це щось на зразок запису свідомості зі спогадами та голосом (можливість вводу-виводу і забезпечує морфон).
Як пам’ять, відділювана від тіла в аніме-серіалі «Кайба» (якого, переконаний, автор і в очі не бачив).
Розділи — мікроскопічні, як сучасні записи до соцмереж. Попервах «Кагарлик» так і публікувався — у фейсбуці, з додатковими музичними постами та ілюстраціями. Вони марковані діапазонами (за приблизною кількістю слів) і додатковими позначками для різних сюжетних ліній, в яких я ледь не моментально заплутався.
Є фантастичні твори — мисленнєві експерименти, в яких задаються нині неможливі умови і можлива на них реакція, здійснюються прогнози майбутнього. Інші, до яких належить «Кагарлик», у чудовних декораціях звертають увагу на актуальні проблеми. Якщо персонажі, які населяють майбутнє, не можуть дати пояснення технологіям, якими користуються, варто озирнутись і з’ясувати, наскільки ми розуміємося на приладах, які нас оточують. Це стосується і соціального виміру — стосунки з Росією, які ледь не від написання до публікації вийшли з фантастики просто в повідомлення новин, секулярність/релігійність, які химерно сплітаються тощо.
Персонажі живуть в тому сенсі, що не мають жодного плану і не розуміють, що відбувається, хоча часом усвідомлюють подієвий плин.
Самі морфони не є точними копіями, а радше цифровими палімпсестами. Тому голоси, що часом лунають у романі, належать не особистостям, а їх пізнішим, спотвореним копіям, і проявляють однаково ознаки самостійності й неповноцінності. Відтак, хоч і застосовувані у військових технологіях, коннектоми некеровані. Один такий, що «розповсюджує різну інформацію у інтернеті» із супутника, говорить про це прямим текстом (див. с.98).
Хоча провідним мотивом, який пронизує текст, є пошуки головним героєм Олени, сюжетом у романі слабо пахне. Тим більше, спрощеними проппівськими моделями, які популяризуються голівудським кіно та американськими книжками з рецптами бестселлерів. Це крутійський фантастичний роман, в калейдоскопі якого можна розгледіти щось, а можна й нічого. Принаймні, мені читати було не нудно.
Навіть захотілося перечитати Options Роберта Шеклі.
Розділи «Оповідання» та «Кіносценарії» справляють враження доданих «в нагрузку», для обсягу. Написані вони в різний час (і всі раніше роману). В одних теж наявна варіативність світу, в других фігурує Олена, в третіх ведуться пошуки. Однак сам «Кагарлик» вони ніяк не доповнюють.

Якщо коротко, то це чудова книжка для читання в метро. Підійде вона й тим, кому набридли конвенційні історії, де все мотивовано й зав’язано на прозорій рецептурі. Тим, кому подобається Бриних (ну це вже моє припущення, мені-то обидва автори цілком незалежно подобаються). Якщо з опису вам здається, що буде цікаво, переступіть через вигляд книжки і придбайте.
«Кагарликові» ж хочеться побажати наступних перевидань — з новими романами, на папері, а краще в цифрі. Це непоганий традиційний відносно довгий текст, хоч і прикидається варіативною проекцією. Ну а що його традиція трохи не мейнстрімна, то тільки в українській літературі таких текстів небагато.

View all my reviews

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s