Старі записи

Останнім часом з’являються думки на зразок «а чи не повидалятися з різних (усіх) мереж» — але куди? Про деяких друзів я нині тільки з інтернету й знаю. Про більшість, власне. Скільки не пручайся, робоче спілкування доходить і до фб. Дехто навіть казав, що там і клієнтів можна знайти куди краще, ніж на сайтах типу behance, linkedin тощо. Хоча направду все це лише зручна звичка.

А ще ностальгія за старими записами, коли блоги були майже анонімні і значно щиріші. Були там і короткі мікрозаписи (як у твітері), і розлогі, підготовані есеї (як нині в блогах), але був і нині вимерлий жанр, щось подібне до дзуйхіцу, суміш побутових шкіців і випадкових роздумів.

Тепер, коли інтернет став настільки прозорим, що часом видно воду аж до дна, люди (яких я читаю) все більше залишають місця для приватності. Так цікаво… я бачу фото старого друга в інстаграмі і розумію, що вже давно не знаю, де, з ким, чим, як він живе. А раніше читав записи людини, яку ніколи не бачив наживо, не знав навіть, скільки їй років чи якої вона статі (хоча в таких випадках частіше вгадував) — і готовий був довірити цій людині будь-яку таємницю.

Я і сам не знаю, чи зміг би так писати зараз. Але хочеться спробувати. Хоч це вже буде щось геть інше, безумовно. Але іноді хочеться читати не ключові, а просто слова. І писати також.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s