Nanowrimo 2015 Q & A

Отже, обіцяний (у першу чергу, собі) цьогорічний перший пост про Нанораймо.
Питань було небагато, тому я відповім на всі три.

Q. Що то таке і з чим їдять?

Загалом це місячний марафон, мета якого написати 50 000 слів протягом листопада. Звучить трохи загально, але в основі так і є. Тому я щораз наново визначаюсь, чим саме для мене є Нанораймо. Кожна така спроба має спільний знаменник:

Це творчий інтенсив, орієнтований на всіх бажаючих.

Це означає низький поріг входу і малу зовнішню мотивацію. Ніхто не обіцяє прочитати ваш рукопис і визначити його якість.

Перемога передбачає бонуси від спонсорів, але не контракт із солідним видавництвом, оплачувану подорож до творчої резиденції чи просто приємну грошову суму. Але ще до самвидавчого буму і нових платформ до публікації список авторів, які потім опублікували свої рукописи у видавництвах різного ступеню солідності, не був дуже коротким. Серед опублікованих авторів були й новачки, і профі.
Ось свіжий перелік опублікованих (у різні роки) раймо-романів: http://nanowrimo.org/published-wrimos
Як видно, стосується це переважно англомовних авторів. Це зрозуміло: забаву вигадали в США, ну і загалом ринок англомовної літератури ого-го.
Гадаю, співідношення текстів за якістю тут насправді таке саме, як і всюди. Точно є класні рукописи, і більшість не є такими.

Я би порівняв Нанораймо із двома популярними зараз речами: марафоном і навчальними курсами.
Саме марафонець із олівцем був тривалий час стабільним логотипм Нанораймо. Зараз, коли аматорів бігу багато, ця асоціація ще прозоріша. Ось відстань. Хочеш — біжи!
Паралель з курсами підказує досвід. Зараз є дуже багато різних пропозицій, он-лайн і офлайн. Дорогих, доступних і безкоштовних, як цей. Він, крім того, досить тривалий (цілий місяць порівняно з півгодинними курсами на Skillshare), і дуже інтенсивний: обсяг не маленький, а всього іншого життя ніхто не відміняв. Правда, мабуть хтось і відпустку бере під це діло. Я колись брав. Не допомогло.

Отже, серед мінусів відсутність підтримки з боку визнаних лідерів індустрії.
Ще одним мінусом є те, що на виході ви насправді, як правило, отримуєте не готовий твір, а сиру чернетку, над якою треба ще працювати, а не хочеться.

Що в Нанораймо хорошого?

Оскільки тут немає конкурсу на якість, це товариство з високим рівнем взаємної підтримки. Вищим, ніж будь-де в творчих майстернях, які мені зустрічались. Оскільки письменство (і тут теж) — заняття дуже одиноке, це ще помітніше. Хочеться вірити, що у бігунів теж так. Останні кілька років регіональним представником України є користувачка YukiAme зі Львова.
Для того, щоб стати регіональним представником, треба хотіти ним бути і вчасно подати заявку. І до Ані таких бажаючих не було. Зрештою, крім почесті, це й обов’язки (хоч і добровільні).
Також активні кияни, які збираються в цей час у бібліотеці для юнацтва.
Минулого року всі збиралися в скайпі і робили півгодинні, а часом годинні спільні спринти, а також обговорювали хто, що, як пише.
Кількість учасників з України постійно збільшується, але це точно не натовп. До того ж, в сучасному деанонімізованому фейсбуком інтернеті це хороша можливість побути просто маскою, нікнеймом. Звісно, можна скоро дізнатися, хто по той бік псевда, але переважно це не потрібно.
Оскільки Нанораймо це марафон, рівень стресу тут теж високий. Більшість із тих, хто починає, за статистикою не дописує до кінця. Але навіть це може бути корисним висновком. За цей місяць, якщо захотіти, можна багато дізнатися про себе і власні можливості. Про те, як можна організувати творчий процес. Як боротися з труднощами (і творчими, і життєвими), і перемагати або ні. Це нетривіальний досвід.

Я можу назвати себе письменником, але я не живу з письменства і тому готовий назвати себе письменником-аматором. Зізнаюсь, я не пишу щодня і не пишу побагато приблизно з кінця університету. Загалом у мене невисокий темп: я довго входжу в мову, дістаюся до образів, обережно несу їх на поверхню. Крім того, я так і не став «справжнім» прозаїком, і прозу пишу теж як поет. Для мене Нанораймо це хороший спосіб вийти за всі обмеження, сформовані досвідом письма і спілкуванням з колегами по письму і читанню.

На останок знову згадаю про пропозиції спонсорів для учасників і переможців: http://nanowrimo.org/sponsor-offers
Вони прикольні!

Q. Як ти все встигаєш?

Не встигаю.
Щоб не говорити про все, що я не встигаю, зосередьмося на нашій темі. Ось посилання , за яким можна побачити, наскільки. Перший раз я наважився взяти участь у 2007 році (а до цього тільки читав про цей екзотичний спосіб прожити листопад). З того разу я брав участь щороку, але на переможні обсяги вийшов тільки ще двічі, а за 2009 і 2010 роки взагалі нічого не можу загадати. 2012 року я здувся на самому початку.
Минулий рік був переможним, і враження були хороші. Я писав чернетку, з якої планував викресати оповідання. Оповідання (оповідання!) я ще не закінчив, але пишу його. З усіх 50 000 слів згодилося поки буквально пару фрагментів. Практично все, що вдалося використати, довелось переписати. Але тут і зараз я можу сказати, що це багатослівне блукання не було марним. Зараз я значно краще уявляю, куди і до чого прямую. Просто, коли немає раймо, немає куди й поспішати.

Q. В мене нема досвіду великої прозової форми, але є відчуття, що на планування сюжетних ліній та сцен й вигадування персонажів та подій роману піде значно більше часу, ніж на саме письмо. Наскільки це відповідає дійності? Чи є сенс писати потрібний обсяг “фрірайтом” чи стартувати взагалі, не маючи в голові сюжету, а тільки окремі ідеі?

Це дуже кльове питання!
В профілі автора на сайті є різні бейджі, які можа заробити за те і се, і цього року з’явилися такі, які можна вибрати самому: ви за планування чи за жорсткий імпровіз? Вистачає і тих, і інших. І тих, хто десь посередині.
Про планування найбільше мені подобається історія (джерела не наведу, будемо вважати це історичним анекдотом) про Артура Хейлі, який казав, що на роман у нього йде три роки: рік на збір інформації, рік на планування, рік на власне письмо.
Думаю, детектив не можна написати, не знаючи наперед деталей убивства.
З другого боку знаходиться Керуак зі своїм найзнаменитішим фрірайтом.
Вільям Гібсон десь якось писав, що у нього, як правило, немає жорсткого плану. Є уявлення про точку А, точку Б, і в процесі знаходиться шлях від одної до іншої.

Я гадаю, що варто спробувати, щоби зрозуміти, який метод пасує вам більше. Я сам не спроможний скласти детальний план, досьє на героїв. Хоча є багато книжок з хорошими рекомендаціями на цю тему, писати за рецептом у мене не вистачає бажання.
Але без підготовки імпровізації не вийде.

Розповім про свої підготовчі заходи.
Я зазвичай згадую про Нанораймо ще влітку, починаю думати, чи хотів би я взагалі взяти участь, і що можна спробувати. Станом на зараз я гадаю, що успіх чи неуспіх для мене залежить, зокрема, від досяжності цілі. Як майстер постановки недосяжних задач, скажу, що участь у Нанораймо не завжди приємний досвід. Коли нічого не виходить один день, це ок. Два-три можна наздогнати. Але коли сама думка про писання викликає тугу… мабуть, варто зупинитись і не мучитись.
У вересені знову згадую, заходжу на сайт, раніше там нічого не відбувалось, а тепер час від часу відбувається постійно, я навіть перестав орієнтуватись у процесі. Зате можна почати перебір ідей з прицілом на реалізацію.
Вересень-жовтень це також час для читання мета-літератури про письмо. Насправді, такі книжки не панацея. Вони можуть задати напрямок початківцію (і допомогти графоманії перетворитись на середнячок), мотивувати тих, для кого творчість це хобі… Словом, хтось любить дамські романи, хтось детективи, а я час від часу читаю такі книжки. Це мене налаштовує на якийсь романтичний письмо-настрій.
Останніми роками я стараюсь написати ще кілька постів до блогу про те, що це таке і з чим їдять. Освіжити враження, змусити побігати пальці.
Налаштовую інструментарій. За роки у мене назбиралося і різних цитат (я їх не перечитую, як правило), і різних хитрощів, про які саме час згадати. Це, наприклад, автоматична табличка для статистики в Гуглі, за посиланням можна скопіювати таку собі (її найважливіша функція — інформувати про те, як справи і скільки залишилось, писати однакову кількість слів щодня ніколи не виходило). Якісь таймери для спринтів.. Допоміжні матеріали, як-от табличка в Trello, користі з якої, чесно кажучи, стільки ж, скільки й від літератури про писання.
Це, по суті, ігрові ритуали. Так може готуватись косплеєр до комікона. Чи любитель настільних ігор до зустрічі з друзями.

Я хотів до початку листопада дописати оповідання, але не вийшло. Це таке оповідання, яке на поспіх реагує надзвичайним опором. Добре, що я хоч знаю, куди рухаюсь, і вірю, що таки допишу його.
Так чи інакше, цього року я хочу добряче повеселитись під час Нанораймо. Писати зовсім не те, що зазвичай, не так, і старатись не забувати, що це гра для розрядки, а не змагання за найвишуканіший стиль, найскладніший текст чи щось іще най-най. Зараз якраз іде підготовчий етап, де вигадується світ, персонажі, події. В реторті вариться коктейль. Я поки не буду про нього розповідати.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s