Ларс Нурен. Пьесы

Часом дочитую і дивуюсь — як узагалі це сталося? Чому ця книжка?

Дуже легко, читаючи п’єси Ларса Нурена, уявити собі благополучного шведського громадянина, якого театр прагне вивести за межі комфорту. І так само стає зрозуміло, що наш театр нині прагне розважити, заспокоїти. Бути чарівним і впізнаваним.

Конструкції Ларса Нурена позбавлені як чарівності, так і впізнаваної «театральності». Деякі дуже нагадують, що може відбуватись у сусідній квартирі, у нашому дворі. В моїй голові, чи може, вашій.

Всі тексти дуже діалогічні: герої весь час розмовляють одне з одним, ремарок небагато, все розвивається і розкривається в діалогах. Без риторичних фраз, спрямованих до глядача в залі, високих гасел тощо. При цьому персонажі так само оперують медійними та літературними штампами, як і люди довкола нас (тільки медіа інші).

Ще одна спільна риса — напруженість. Незручність. Ці п’єси знаходяться в зоні дискомфорту. Читаючи, я не раз думав, що більшість реплік ніяк не залежать від тону чи гучності. Можна уявити постановку без декорацій, де актори, одягнуті в «звичайний» одяг, озвучать репліки безбарвними голосами. Це, певно, навіть посилить моторошність. Тоді як гротескна гра, притаманна сьогоденному українському театру, навпаки, пом’якшить враження.

Напевно, я не читатиму ці тексти знову. Тому далі коротко опишу сюжети і враження від кожної п’єси собі на згадку.

Воля к убийству

Одноактівка на трьох. Нагадала «Урок» Іонеско, тільки гри менше, напруження більше. Батько на качелях між нещасним і загрозливим, загадковий син, дівчина, схожа на статистку.

Початкові ремарки дають детальні й розлогі характеристики приміщення — але мені вони ні про що не говорять.

Ночь рождает день

Одна з найдовших, але й найвеселіших вистав. В центрі сюжету історія батька-алкоголіка. Вже на початку вистави ясно: щось не так (це характерно для всіх п’єс збірки). А під кінець ми стаємо свідками руїни: діти дорослі й відчужені, бізнес занепадає (якраз через те, що алкоголь починає продаватися вільно).

Деякі мізансцени з участю молодшого сина описані дуже кінематографічно, так, що для постановки режисеру та сценографу точно доведеться щось вигадувати.

Роль батька трагікомічна. Можно відіграти геги жорстко-соціально, можна дати глядачеві посміятися. Це якраз для Нурена непритаманний елемент.

Кінець, як більшості п’єс, відкритий. Без остаточної крапки чи моралі (все стає ясно по ходу дії, спеціально додавати нічого не треба). Грає джаз, молодший син спускається сходами і танцює. Цю роль можна теж розкрити в оптимістичніший чи трагічніший спосіб, взагалі, якщо для батька надії нема, то для дітей може бути. Але для цього треба постаратися.

Демоны

Дві пари. В умовно першої (все відбувається в їхній квартирі) дітей нема, і це їхнє пекло. Треба було розійтися безліч конфліктів тому, тепер вони здатні лише мучити одне одного. В умовно другої дітей двоє, і все життя перетворилося в пекло механічного відтворення соціальних ролей.

Соціальна складова у Нурена всюди важлива, і майже всюди збалансована абсурдністю. Тут вчинки дорослих людей доведено до повного гротеску. Протягом п’єси квартира систематично руйнується, героїня падає через скляні двері (бо їй так хочеться), рве сукню, герой посипає всіх попелом своєї матері. Адюльтер-недоадюльтер і символічна сцена наприкінці, коли в глибині раптово спалахує човен (імовірно, в ньому одна з жінок).

Больница

Дурдом. Дві дії, які розгортаються між різними божевільними. Один із персонажів молодий неофашист, інший біженець, але все це маски. Кожна роль як інша хвороба, яка досить жорстко задає репліки і межі. Одна з найбільш незрозумілих для мене п’єс збірки (бо навіщо?). Наприкінці одна персонаж начебто помирає. Всі виходять, і того одного, що залишився, «розриває на атоми від шизофренії».

Після цієї п’єси я зробив паузу у читанні, бо стало ясно: що далі, то веселіше буде.

Война

Війна залишилася в минулому. Вона принесла жах, який не можна забути, але можна пережити. І що потім? Я думаю, ця п’єса пропонує задуматись над цим питанням. Що залишається, коли нічого не залишається? Сліпий каліка повертається з табору для полонених, до зруйнованого дому, де його погвалтовані доньки граються черепом пса, якого з’їли від голоду, а дружина зійшлася з братом, бо думала, що цей уже не повернеться.

Принаймні двоє дійових осіб прагнуть залишити цю руїну, податись кудись, де, принаймні, не буде пустки довкола. Лише всередині.

Кінець обриває зустріч братів. Він умовно відкритий, бо у персонажів однаково є тільки минуле.

Холод

Троє шведських неонацистів вбивають хлопця в день закінчення навчання. Із самого початку зрозуміло, що вихід із конфлікту можливий лише через насильство. З моменту появи четвертого персонажу і до самого кінця треба терпіти обмін цими порожніми репліками.

Це, мабуть, єдина п’єса, де читач чи глядач, по суті, стає співучасником саме через пасивність, невтручання, бо саме так це і відбувається: спочатку ми боїмося і заспокоюємо себе, а потім пізно.


Підсумки. Оскільки я загалом не любитель соціалки, то читав із любові до драматургії й театру. Вразило, як все це сконструйовано через діалог, як соціальне висловлювання набуває артистичної форми. Відсутність повчальності, притаманної українським текстам різних родів і жанрів. Відсутність чорнухи — Ларс Нурен не смакує нещастя своїх персонажів. Відсутність гегів — роботу глядача ніхто не полегшує. Взагалі така нейтральна напруженість, як на прийомі в лікаря, який просто залазить вам у нутрощі а потім вилазить, не намагаючись по ходу злякати чи розважити. Робить роботу. Він ріже. Нам терпіти.

На українській сцені зараз я цих п’єс не уявляю. В нас зона дискомфорту знаходиться всюди за сценою. Уявляю, як писав на початку, ситого, захищеного європейця, який платить податки і чесно готовий виділити трохи стурбованості загальнолюдськими цінностями між вибором одягу до театру і вечерею.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s