Данило Братковський

Хіба я не знаю поетів? Один жонглює яскравими метафорами, другий здійснює трансмутацію сенсів у образи, третій знаходить небуденне в спостереженнях за минущим.
І тому під час читання «Пісень Купідона» досить швидко виявляється, що я не дуже уявляю собі, як функціонувала поезія кількасот років тому. Чому, для кого?
Не думаю, що Данилові Братковському так уже не щастило в ділах любовних. Але спокуса так подумати є, бо тексти, перекладені для нас зі старопольської зусиллями Володимира Івановича Крекотня та Ольги Крекотень, часто описують різноманітні амурні «негаразди»: «В кожній окрузі, у кожному місті / Гірших од лева злих жінок зо двісті»…

Чи, скажімо, вірш на актуальні теми

ПОКІРНА ЖІНКА

Покірна жінка все мужу прощає,
Поки за чуба його не впіймає.
Тоді полічить вона йому зуби —
З любові лупить, бо дуже вже любить.

Чесно кажучи, я думаю, це щось на зразок сьогочасних мемів — кумедні послання в популярній формі. Навряд чи мотиви поезії Братковського були оригінальними ще тоді, коли він писав та видавав вірші.

bratkovsky-ill
художник Валентин Гордійчук

Чим не ілюстрація до чергового батьківства мільйонера чи рок-зірки в літах?
Ну і, звісно, образ поета виглядав геть інакше, ніж ми, вигодовані культурою ХІХ століття, собі уявляємо.

Данило Братковський був дрібним шляхтичем і активним політиком. Обіймав не дуже благозвучні посади на зразок підстолія та підчашого, розпорядника по кухні (це не значить, що він що-небудь готував власноруч, припускаю, це посада менеджера вище середньої ланки), що давало доступ до кулуарів та участі в політиці.
Політика була небезпечною справою. Ми не знаємо, коли народився Братковський, але знаємо, що за вироком військового суду 26 листопада 1702 р. його було скарано на горло в Луцьку на площі Ринок. Біографічні сильветки радянського часу містять кумедні на сьогодні фрази про співчуття простому люду (цікаво, чи могло взагалі існувати тоді подібне співчуття і в чому воно мало би виражатися).

Словом, оце сполучення аристократичного, дипломатичного, авантюрного із середньовічними «пиріжками» мене зачепило.
Не мене одного. 27 червня 2013 року Православна церква КП канонізувала Братковського.

Є ще й короткий (23 хв.) документальний ролик, доступний на YouTube —

але мені трохи страшно його дивитися. Бо атмосфери там зовсім трохи, а дуже багато пострадянської риторики, де комунізм і Леніна прибрали, а все решта залишилося як було: лихі пани і бідні люде, страждання, загарбники…
Сподіваюсь, ще з’являться сучасніші тексти.

Я знайшов трохи більше його текстів на «Ізборнику».

Варто було туди зайти, щоб знайти ще один перл, цього разу на професійну тему:

ДО ХУДОЖНИКА

Із тебе художник — ніякий, мій пане,
Оглянеш малюнок — все ясне і знане.
Правдива ж бо штука — так намалювати,
Щоб глянуть самому й не розібрати.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s