Каканія / Futurama

У тому віці, коли ще надають значення всіляким кравецьким та перукарським справам і люблять покрутитися перед дзеркалом, частенько малюють в уяві також яку-небудь місцину, де хотілося б прожити життя, чи принаймні місцину, яка просто чимось прикметна, навіть якщо самого тебе туди не дуже й тягне. Такою соціально невідчепною ідеєю вже давно стало своєрідне надамериканське місто,… Continue reading Каканія / Futurama

19/30. Мої безладні нотатки про книжки

Я люблю читати. Люблю різні списки. Люблю робити записи. Відповідно, я стараюся відстежувати прочитане і робити записи про книжки. Однак досі я ще не знайшов якогось стрункого методу—принаймні, щоби він працював і був для мене зручним. Ремарка: я не роблю поміток у паперових книжках. Більшість книжок я читаю заради задоволення, і загалом опираюся на емоції… Continue reading 19/30. Мої безладні нотатки про книжки

18/30. Звичайна українська поезія. Надія Костянтинівна Кибальчич

Не знаю, наскільки нині прийнятно ділитися знахідками з Вікіпедії, але зараз ми дожилися до часу, коли ознайомлення з темою можна починати звідти. Про Надію Кибальчич можна прочитати небагато. Вона була донькою поетки Надії Кибальчич (так, кумедна рекурсія—і тому в заголовку по-батькові). В дитинстві жила на Полтавщині у діда, якого ми знаємо як Матвія Номиса. Що… Continue reading 18/30. Звичайна українська поезія. Надія Костянтинівна Кибальчич

17/30. Підсумки третього тижня блог-марафону

Отже, цього тижня досягнення—це велика перерва в щоденності публікацій. Мене це не дивує—час на створення текстів від нічого до завершеного висловлювання з початку був «додатковий», а за минулі півтора тижні жодного додаткового часу не лишилося. Кількість непрочитаних листів із розсилок змінилася від понад десяти до понад п’ятдесят; те саме стосується багатьох інших речей, які нормалізували… Continue reading 17/30. Підсумки третього тижня блог-марафону

16/30. Що можна відкласти

День наповнюється буденністю, як калюжа дощовою водою. І ця калюжа—моя. Весь час треба щось робити, довші справи, перед якими (іноді щодня, їй-богу) вискакують терміновіші, непередбачувані, які зовсім не можна відкласти. Не можна відкласти: дітей і все пов‘язане з ними (є, звісно, якесь поле для маневру, але і відповідальність); родину і все пов‘язане з близькими; податкову… Continue reading 16/30. Що можна відкласти

14/30. Підсумки другого тижня блог-марафону

Все ще зберігається ця продуктивна суперечність: я думаю, що краще робити дописи не щодня, а коли набереться якесь толкове висловлювання, і водночас переконаний, аби не ця ідея з марафоном, я би ще довго нічого не публікував. Перший тиждень мене щодня тягнуло на якісь мета-записи (як цей). Це легко, цікаво, але трохи безглуздо, якщо немає інших… Continue reading 14/30. Підсумки другого тижня блог-марафону

13/30. Родинні цінності

Між моїми батьками 10 років різниці. Між дідами—майже 30. Про багатьох родичів я знаю тільки шматочки переказів, напівзабуті легенди, про більшість—не знаю нічого. Коли я ще був школярем, дворюрідна сестра захопилася розкопками родоводу. Більшість тодішніх родичів із ширшої родини, яких ми бачили раз чи два на рік, були не в захваті від цієї ідеї: «чи… Continue reading 13/30. Родинні цінності

11/30. Я люблю читати

Нещодавно спіймав себе на цій думці, тільки не в тому вимірі, як звичайно (люблю читати—книги), а мабуть, загалом, читати тексти. Книжки я теж люблю, само собою, вони і на столі, і коло ліжка, і всюди. З них і почнемо. Я читаю кілька книг одночасно. Іноді їх стає забагато, якісь зависають, їх місце заступають інші… Я… Continue reading 11/30. Я люблю читати