Блокноти

Я люблю блокноти.

Звісно, коли я стикаюсь зі справжнім фанатизмом (фетишизмом), думаю, що ну не аж так я їх люблю. Але мені не байдуже, і часом я сприймаю їх як такі собі об’єкти для замилування.

Надибав останнім часом ряд українських виробників, що порадувало. Хочу поділитись посиланнями (і для себе зберегти). Одразу скажу, що всякі складно розграфлені щоденники мені не підходять, річні планери, в принципі, також. (О, я в них зразу звертаю увагу на шрифти, дизайн, це відволікає, а крім того, планери мені просто не підходять.)

Я цікавлюсь двома типами блокнотів — у клітинку/крапку (мають сітку по горизонталі й вертикалі) для записів, і нелінованими для замальовок.

Zakrtka

14705681_1107619052656456_3720817102356328769_n

Це мій фаворит у світі українських блокнотів.

Щось мені підказує, люди за цими блокнотами пов’язані з Полтавою (наприклад, хтось звідти родом). Із наших для записів ці мені подобаються найбільше. Є клітинка і крапка, цупка обкладинка з резинкою, кишенька ззаду. Скруглені кути. І досить мінімалістичне оформлення. Придбати можна через фейсбук:

https://www.facebook.com/Zakrtka/

Є два розміри (зараз мені підходить більший) і кілька кольорів. Жовтий і чорний — ням-ням.

Зараз у мене трохи схожий блокнот LeoPlanner, він вигідно вирізняється логотипом внизу на звороті, а не на титулі.

 

KyivStyle a5

http://www.kyivstyle.com/

Симпатичні стильні блокноти (є тематичні, наприклад «Блокнот для дела», оформлений лічно Дмитром Растворцевим). Завжди на них звертаю увагу, але це не моє — загабато оформлення.

 

Записник Megapolis від Blankster

img_6634-570x667

Дорожчий записник (теж з лого на обкладинці). Відрізняється більшою товщиною, шкіряною обкладинкою, наявністю змінного блоку, який можна придбати окремо на сайті. Змінний блок — це круто.

http://blankster.com.ua/products/megapolis-journal/

Розмір а5, 2 закладки, блокнот защіпується резинкою. На вибір — лінія, крапка, кілька кольорів обкладинки.

Блокнот «Мрій кожну мить»

http://www.orner.com.ua/notebook-dream-every-moment.html

Як із KyivStyle — забагато оформлення, лише стиль інший. Теж по-своєму симпатичний блокнот. Я впевнений, що колись таке мені значно більше подобалось, ніж те, що люблю тепер (тобто щоб просто, функціонально, з непомітним логотипом).

Формат а5.

Before

ab-notes-a5-yel-viol-11

http://shop.djournal.com.ua/index.php?categoryID=449

Блокнот із найдивнішою конструкцією — на фото один блокнот, а не два. Чи корисна вона, хтозна, але на картинці виглядає прикольно.

(Знайшов лише он-лайн магазин блокнотів, а сайту виробника ні.)

 

Hiverbooks

e5a34dcbc6fe8852836388a4ad93f6212ad14ea3

http://hiverbooks.com/

Неліновані скетчбуки. Для записів — не знаю, мені потрібна сітка. Для замальовок, сподіваюсь, спробую. Не буває забагато паперу для малювання.

 

Manuskript

pollock-d0a4d180d0bed0bdd182-570x708

https://manuscript.in.ua/sketchbooks

Ще блокноти для замальовок. Цупка обкладинка з різними репродукціями.

 


Насправді, українських блокнотів більше, вони різні. Собі захотілося записати саме ці.

 

Advertisements

Мапи, справжні й вигадані

 

Я не справжній картограф. Але тема образ/метафора/прийом карти спокусливий до тієї міри, коли ноосфера мені сама періодично приносить течією щось цікаве.

Я робив книжку «Чорна земля» Тімоті Снайдера (можете мене похвалити на Behance), і зрештою, вибрав досить простий прийом для обкладинки. Актуалізував тему в роботі і закрив її для ряду поточних і наступних робіт. А лінки лишились, і додались нові. Може, стануть комусь у пригоді. Мені так точно, за якийсь час знову згадаю і повернусь.

Мапи справжні

Найкращий існтрумент для роботи з мапами, який я зустрічав, це QGIS — «вільна географічна інформаційна система з відкритим кодом». Найкращий і найскладніший, тому я не заглиблювався.

Гугл-карти

Сайт, на якому можна зазирнути в випадкові місця на Землі (і налаштувати вибірку) — http://www.mapcrunch.com/
Я зразу подумав, що така річ може стати в пригоді для замальовок-розминок. Але й просто цікаво опинитись бозна-де, бо автомобільчик гугла, як вийявилось, може заїхати хтозна-куди.

Також, наскільки я зрозумів, можна використовувати й звичайні гугл-мапи в книжках накладом до 5000 примірників. Це прямо про українське книговидання!
До всього, Google Earth Pro тепер безкоштовна програма (яка дає зберігати великі зображення).

Не лише гугл

http://maps.vlasenko.net/ — дуже крутий сайт. Старі топографічні карти з прив’язкою до GPS-координат.  Знайшов я його завдяки Максиму Майорову.

Псевдо-мапи

Я трохи засунув носа в теорію, і одразу висунув, бо це мені не по зубах. Основні джерела штучних мап це шум Перлина (Perlin noise), алгоритми diffusion-reaction, та симуляція реакції Бєлоусова — Жаботинського. Всі посилання ведуть на Вікіпедію, і я насправді не розумію, що там написано. На щастя (для таких, як я) вже є алгоритми і програми, написані з їх використанням.

WaveFunctionCollapse

Поки найкрутіша штука, яку я зустрів на цю тему — WaveFunctionCollapse.

wavecollapse

На вході зображення-правило, на виході більша картинка-паттерн. Просто фантастика. Є демо на youtube

Головний мінус — відсутність інтерфейса, тобто треба розбиратись, як запустити і використати програму з командного рядка. Є, правда, численні форки, серед них заточений під Unity, але це треба ще розбиратися із Unity (це інструмент для розробки ігор).

До читання

Тут добірка матеріалів, які я читатиму, якщо захочу заглибитись у тему генерації ландшафту. Можливо, вони повторюватимуть одна одну.

Запис у блозі Девіда Фішера про різні методи генерації, цінний ілюстративним матеріалом.

Стаття про використання шуму Перлина для ігор. Зі зразками коду та ілюстраціями.

Зразок коду реакції-дифузії на форумі Processing.

Reaction-Diffusion by the Gray-Scott Model: Pearson’s Parametrization — велика теоретична стаття з ілюстраціями і дальшими посиланнями. Є опис використання технології на різних процесорах (починаючи з 90х).

Ця сама модель, реалізована за допомогою Java. Мінус в тому, що зараз вбудовані на сторінці програми Java не підтримуються Chrome, Firefox, Safari. Тільки Internet Explorer здатен ще їх відтворювати. Безпека, сер.

Окремий тематичний блог на wordpress. Картинки!

Мапи вигадані

Цей розділ схожий на попередній, тільки із увімкнутими алогритмами та стилем.

Генератор мапи середньовічного міста на itch.io. Хоча в описі написано, що це не гра, а програма, написана в рамках челенджу на субреддіті про процедурну генерацію, результати якої можна використовувати (з посиланням на джерело і без), можна просто залипнути, міняючи різні параметри та обклавшись книжками про Середньовіччя за смаком.

Генератор мапи сучасного міста.  Клацаєш і вааааау… Автор скрипта робить й інші ігрово-генеративні штуки і має твіттер @OskSta. Я вірю, що він зробить якусь масштабнішу іграшку, яка просто зриватиме дах якраз такими штуками.

Генератор мапи для цілої планети. Можна міняти параметри, вибирати проекцію і зберегти отримане зображення. Я нагенерував собі досить багато мап, доки згадав, що тема поки закрита Снайдером. Але було приємно.


 

Ось таке я познаходив за останні півроку.

Калькулятори

Не щодня, але я користуюся калькулятором. Рахую різні відносно прості речі. Для зовсім-зовсім простого, а також для конвертації одиниць (включно з валютами) підходить пошуковий рядок гугла — раз-раз, і готово.

Для відносно складних, але повторюваних розрахунків я одного разу розібрався з формулами google spreadsheets, але для нової подібної таблички слід буде знову читати документацію.

Для складних невизначених пошуків чудово пасує https://www.wolframalpha.com/

На компі останнім часом це SpeedCrunch.

Оце річ! Вільний, кросплатформний (Mac, Linux, Windows), з бібліотекою формул. Показує історію. І вид налаштувати можна.

animation

Раджу.

Чесна книжка про дивну війну: Артем Чех «Точка нуль»

ПроЧитання

Книжку про війну від Артема Чеха я чекала відтоді, як він був на фронті і лише писав її. Він уряди-годи публікував замітки на ФБ і я розуміла, що саме він може написати про цю війну спокійно і влучно. І правда: це вийшла дуже чесна книжка.

View original post Ще 676 слів

Photoshop smart objects: клони та копії

Я не дуже люблю мокапи, бо це ще одна ілюзія: замість фото «живої» книжки — реалістичний і повторюваний (як на ідеальному конвеєрі) манекен. Однак зараз, зрозуміло, зовсім без них не виходить.

Раніше вони частіше були записом дій (actions), а тепер стали розумними об’єктами (smart objects), в яких зразу видно результат, а «індивідуальність» досягається шляхом підстановки своїх зображень. Зручно. Навіть так: є група шарів, з об’єктами, ефектами, частина з них ці самі розумні об’єкти (цілі вкладені файли, зі своїми шарами й ефектами).

Копіюєш таку групу — і отримуєш повний клон. Якщо замінити картинку в одному з таких клонів, вона міняється в усіх. Це може бути зручно, не знаю, при конструюванні складного паттерну абощо. Але якщо просто треба з одного мокапу зробити два? Stackexchange відповідає:

Щоб відірвати клон від батька, слід зробити новий розумний об’єкт з копії попереднього (правим кліком //  “new smart layer from copy”). І все. Маємо два об’єкти-близнюки, які можна змінювати незалежно один від одного.

 

Illustrator: зміна параметрів паттерна в об’єкті

Вік живи, вік учись.

Illustrator має розвинутий інструментарій для роботи з паттернами. Однак буває так, що треба змінити паттерн в окремо взятому об’єкті. Наприклад, посунути, щоб він став «на місце» — якщо рухати сам об’єкт, можна помітити, паттерн залишається нерухомим.

Це можна зробити, вибравши інструмент часткового виділення (A) і затиснувши тільду на клавіатурі (клавіша під esc для мак).

Найкумедніше, що з тільдою працюють також інструменти масштабування і повороту.

Змінений паттерн не додається на панель свотчів. Живе собі в окремо взятому об’єкті.

Зручно.

Прочитав про це тут: http://blog.nhcomputerlearning.com/2009/12/28/rotating-and-moving-patterns-in-filled-objects-using-illustrator/

Спробував, працює.

Данило Братковський

Хіба я не знаю поетів? Один жонглює яскравими метафорами, другий здійснює трансмутацію сенсів у образи, третій знаходить небуденне в спостереженнях за минущим.
І тому під час читання «Пісень Купідона» досить швидко виявляється, що я не дуже уявляю собі, як функціонувала поезія кількасот років тому. Чому, для кого?
Не думаю, що Данилові Братковському так уже не щастило в ділах любовних. Але спокуса так подумати є, бо тексти, перекладені для нас зі старопольської зусиллями Володимира Івановича Крекотня та Ольги Крекотень, часто описують різноманітні амурні «негаразди»: «В кожній окрузі, у кожному місті / Гірших од лева злих жінок зо двісті»…

Чи, скажімо, вірш на актуальні теми

ПОКІРНА ЖІНКА

Покірна жінка все мужу прощає,
Поки за чуба його не впіймає.
Тоді полічить вона йому зуби —
З любові лупить, бо дуже вже любить.

Чесно кажучи, я думаю, це щось на зразок сьогочасних мемів — кумедні послання в популярній формі. Навряд чи мотиви поезії Братковського були оригінальними ще тоді, коли він писав та видавав вірші.

bratkovsky-ill
художник Валентин Гордійчук

Чим не ілюстрація до чергового батьківства мільйонера чи рок-зірки в літах?
Ну і, звісно, образ поета виглядав геть інакше, ніж ми, вигодовані культурою ХІХ століття, собі уявляємо.

Данило Братковський був дрібним шляхтичем і активним політиком. Обіймав не дуже благозвучні посади на зразок підстолія та підчашого, розпорядника по кухні (це не значить, що він що-небудь готував власноруч, припускаю, це посада менеджера вище середньої ланки), що давало доступ до кулуарів та участі в політиці.
Політика була небезпечною справою. Ми не знаємо, коли народився Братковський, але знаємо, що за вироком військового суду 26 листопада 1702 р. його було скарано на горло в Луцьку на площі Ринок. Біографічні сильветки радянського часу містять кумедні на сьогодні фрази про співчуття простому люду (цікаво, чи могло взагалі існувати тоді подібне співчуття і в чому воно мало би виражатися).

Словом, оце сполучення аристократичного, дипломатичного, авантюрного із середньовічними «пиріжками» мене зачепило.
Не мене одного. 27 червня 2013 року Православна церква КП канонізувала Братковського.

Є ще й короткий (23 хв.) документальний ролик, доступний на YouTube —

але мені трохи страшно його дивитися. Бо атмосфери там зовсім трохи, а дуже багато пострадянської риторики, де комунізм і Леніна прибрали, а все решта залишилося як було: лихі пани і бідні люде, страждання, загарбники…
Сподіваюсь, ще з’являться сучасніші тексти.

Я знайшов трохи більше його текстів на «Ізборнику».

Варто було туди зайти, щоб знайти ще один перл, цього разу на професійну тему:

ДО ХУДОЖНИКА

Із тебе художник — ніякий, мій пане,
Оглянеш малюнок — все ясне і знане.
Правдива ж бо штука — так намалювати,
Щоб глянуть самому й не розібрати.

Букчелендж і трекінг читання

Букчелендж на goodreads я розумію передусім як обіцянку собі: я постараюся читати регулярно. Бо він опирається лише на кількісні показники, і то досить химерні.
Я не маю відповіді на питання, як системно відстежити і виміряти читання. На goodreads до статистики потрапляють книги і комікси. Умовно кажучи, роман, збірка віршів, антологія — це книжка. Число коміксу на 30 сторінок і зведене видання на 300 — книжка. А читання статей в Instapaper чи журналу «Країна» до цієї статистики не потрапляє, хоч це безумовно читання.

Є також якісний вимір. Стосується він не лише типології видань, а й читацької роботи. Це було читання one night stand чи може ви маєте виписки, коментарі, вузлики на пам’ять — від твіта до аналітичної статті? Може так статися (і часто стається), що книжка з «високої полиці» читається просто так, а жанровий романчик оголює механізми і викликає бажання простежити, зіставити, поділитися.
Але й без поділу на важке/легке читання ніяк: коли людина ставить мету читати книжку щотижня — про яку літературу йдеться?
Є книги, які у мене тривають понад рік (і довше), і мені з ними дуже комфортно. Є книги, які читаються за кілька днів, і вони дарують розраду. Є книги, які забирають час. Не читаються. Залишаються назавжди недочитаними (і такі забуваються гірше).

Мабуть, можна фіксувати час читання (а потім порахувати швидкість і визначити кількість). Але такий спосіб геть не для мене — не зможу інтериоризувати роботу з таймером і не забути про неї.
Хороший спосіб на довгому проміжку — вести текстовий файл. Є навіть апробована методика Joys of a Text-Based Reading List. Але треба зізнатися, я в подібного файлу часто записував прочитане заднім числом, виписуючи з goodreads.

Краще за відстежування процесу тільки його планування. Є чимало варіацій списків для челенджу (прочитати книжку про рідне місто, книжку з дитинства, книжку про собаку тощо), рекомендовані списки (100 кращих книжок, що з ними краще, ніж без них), вибрані бібліографії. На тому ж goodreads теж є різні публічні списки за авторами, жанрами, тематикою. Але це теж не мій шлях. Я шукаю, планую, збираюсь, а потім беру і читаю зовсім іншу книжку. Планові не треба бути навіть надміру концептуальним. Кілька днів я читаю лише статті, складені в Instapaper, бо не можу взятися за захопливий роман, іншим разом замість них читаю комікси, а тоді замість коміксів підбираю книжку. Крім того, я не можу читати лише одну книжку за раз. Але досі радію, що читання це частина дозвілля, а не робота.
Втім, не читати нині дуже легко. Наші гаджети мають стільки можливостей. Є стільки всього цікавого в мережі. Є ще іграшки. Це на додачу до того, що віднаджувало від читання наших пращурів. Тому хай живуть паперові, електронні і аудіокнижки, хай будуть різноманітні челенджі. Попри те, що goodreads є соціальною мережею, читання досі — гарний спосіб побути на самоті.

Я дочитав книгу.
Яку брати наступну? Я дивлюсь на список в goodreads (не want to read, бездонний і відтак беззмістовний, а currently reading, із яким у мене складні стосунки), на поличку з позиченими книжками, зазираю в читалки та закладені таби. Вдивляюся в корінці книжкової шафи. Не знаю, що я читатиму завтра.

Зимові казки

Ой сад, виноград

Дочекалися справжньої зими. Зі сніговими заметами та горами, теплими шарфами та рукавицями, червоними носами та щоками. Зі сподіваннями на здійснення всіх заповітних мрій та бажань.

Всій малечі Миколай-чарівник приніс подарунків цілий віз! А ішов він через ліс – де його чекала і лісова малеча.

Веселі роботи вийшли у дітвори (8-9 років). Аплікація аркушами затертими у техніці фротаж на кольоровому папері додала зимового казкового враження. Клеїли хатиночки для звіряток, які ніби самі собою виходили з різних обрізків (після вирізання дерев і кущів). А звіряток , бурульки, подарунки домалювали гуашевими фарбами. Чарівний білий перманентний маркер допоміг намалювати сніжинки.

Веселих всім свят!

View original post

Старі фото на мапах

Не дає спокою одна ідея.
Скажімо, є популярні фото старої Полтави (підставте інше українське місто, якщо хочеться). Вони раніше зберігались у відповідних папках, розшарених у локальній мережі, потім стали кочувати по блогах і пабліках.
Як цифровий аналог «визначних місць». Але ж місто складається не лише з цих кількох локацій.

І от я подумав: буде класно взяти старі альбоми, погортати, чи є там такі знімки, де видно не лише обличчя родичів, а й місто? Чи де місто і є портретованим об’єктом. Відсканувати і додати на гугль-мапу. Як вийде, атрибутувати не лише місце, а й час (рік).
Ще краще, якщо це буде не одинока ініціатива.

Звісно, є різні варіанти мапування історії. Скажімо, такі фантастичні інтерактивні мапи Нідерландів, де можна вибрати місто і рік, і наочно порівняти «було-стало» від 1100 року до наших днів.
Або історична лупа над мапою Нью-Йорку.

Такі проекти потребують фінансування та офіційної підтримки (на державному чи регіональному рівні): робота з архівами, мапами, оцифровка та адаптація до сучасних технологій.
Наприклад, історичне мапування Бостона опирається на опрацьовані у Гарварді старі мапи, з географічною прив’язкою. Або, скажімо, інтерактивна мапа забудови Лос-Анджелеса, надихнута мапою Портленда.

Мені хочеться побачити схожу мапу Полтави. Але я розумію, що з родиною, роботою, власними творчими активностями я таку штуку сам не зроблю та інших не огранізую.
А от додати кілька знімків на гугл-карти зможу (якщо знайду підходящі). Можна навіть зробити віртуальну екскурсію від знімку до знімку.
Певно, цей допис надихнуто сайтом книжки Koya Bound, де об’єднано текст про подорож, фото та графіки із картою місцевості. Це дуже красивий проект, але і дуже вузькоспрямований. Одна історія, одна книга. З історичних мап чи історичних фото на сучасних мапах можна видобути багато різних.