Калькулятори

Не щодня, але я користуюся калькулятором. Рахую різні відносно прості речі. Для зовсім-зовсім простого, а також для конвертації одиниць (включно з валютами) підходить пошуковий рядок гугла — раз-раз, і готово.

Для відносно складних, але повторюваних розрахунків я одного разу розібрався з формулами google spreadsheets, але для нової подібної таблички слід буде знову читати документацію.

Для складних невизначених пошуків чудово пасує https://www.wolframalpha.com/

На компі останнім часом це SpeedCrunch.

Оце річ! Вільний, кросплатформний (Mac, Linux, Windows), з бібліотекою формул. Показує історію. І вид налаштувати можна.

animation

Раджу.

Чесна книжка про дивну війну: Артем Чех «Точка нуль»

ПроЧитання

Книжку про війну від Артема Чеха я чекала відтоді, як він був на фронті і лише писав її. Він уряди-годи публікував замітки на ФБ і я розуміла, що саме він може написати про цю війну спокійно і влучно. І правда: це вийшла дуже чесна книжка.

View original post Ще 676 слів

Photoshop smart objects: клони та копії

Я не дуже люблю мокапи, бо це ще одна ілюзія: замість фото «живої» книжки — реалістичний і повторюваний (як на ідеальному конвеєрі) манекен. Однак зараз, зрозуміло, зовсім без них не виходить.

Раніше вони частіше були записом дій (actions), а тепер стали розумними об’єктами (smart objects), в яких зразу видно результат, а «індивідуальність» досягається шляхом підстановки своїх зображень. Зручно. Навіть так: є група шарів, з об’єктами, ефектами, частина з них ці самі розумні об’єкти (цілі вкладені файли, зі своїми шарами й ефектами).

Копіюєш таку групу — і отримуєш повний клон. Якщо замінити картинку в одному з таких клонів, вона міняється в усіх. Це може бути зручно, не знаю, при конструюванні складного паттерну абощо. Але якщо просто треба з одного мокапу зробити два? Stackexchange відповідає:

Щоб відірвати клон від батька, слід зробити новий розумний об’єкт з копії попереднього (правим кліком //  “new smart layer from copy”). І все. Маємо два об’єкти-близнюки, які можна змінювати незалежно один від одного.

 

Illustrator: зміна параметрів паттерна в об’єкті

Вік живи, вік учись.

Illustrator має розвинутий інструментарій для роботи з паттернами. Однак буває так, що треба змінити паттерн в окремо взятому об’єкті. Наприклад, посунути, щоб він став «на місце» — якщо рухати сам об’єкт, можна помітити, паттерн залишається нерухомим.

Це можна зробити, вибравши інструмент часткового виділення (A) і затиснувши тільду на клавіатурі (клавіша під esc для мак).

Найкумедніше, що з тільдою працюють також інструменти масштабування і повороту.

Змінений паттерн не додається на панель свотчів. Живе собі в окремо взятому об’єкті.

Зручно.

Прочитав про це тут: http://blog.nhcomputerlearning.com/2009/12/28/rotating-and-moving-patterns-in-filled-objects-using-illustrator/

Спробував, працює.

Данило Братковський

Хіба я не знаю поетів? Один жонглює яскравими метафорами, другий здійснює трансмутацію сенсів у образи, третій знаходить небуденне в спостереженнях за минущим.
І тому під час читання «Пісень Купідона» досить швидко виявляється, що я не дуже уявляю собі, як функціонувала поезія кількасот років тому. Чому, для кого?
Не думаю, що Данилові Братковському так уже не щастило в ділах любовних. Але спокуса так подумати є, бо тексти, перекладені для нас зі старопольської зусиллями Володимира Івановича Крекотня та Ольги Крекотень, часто описують різноманітні амурні «негаразди»: «В кожній окрузі, у кожному місті / Гірших од лева злих жінок зо двісті»…

Чи, скажімо, вірш на актуальні теми

ПОКІРНА ЖІНКА

Покірна жінка все мужу прощає,
Поки за чуба його не впіймає.
Тоді полічить вона йому зуби —
З любові лупить, бо дуже вже любить.

Чесно кажучи, я думаю, це щось на зразок сьогочасних мемів — кумедні послання в популярній формі. Навряд чи мотиви поезії Братковського були оригінальними ще тоді, коли він писав та видавав вірші.

bratkovsky-ill
художник Валентин Гордійчук

Чим не ілюстрація до чергового батьківства мільйонера чи рок-зірки в літах?
Ну і, звісно, образ поета виглядав геть інакше, ніж ми, вигодовані культурою ХІХ століття, собі уявляємо.

Данило Братковський був дрібним шляхтичем і активним політиком. Обіймав не дуже благозвучні посади на зразок підстолія та підчашого, розпорядника по кухні (це не значить, що він що-небудь готував власноруч, припускаю, це посада менеджера вище середньої ланки), що давало доступ до кулуарів та участі в політиці.
Політика була небезпечною справою. Ми не знаємо, коли народився Братковський, але знаємо, що за вироком військового суду 26 листопада 1702 р. його було скарано на горло в Луцьку на площі Ринок. Біографічні сильветки радянського часу містять кумедні на сьогодні фрази про співчуття простому люду (цікаво, чи могло взагалі існувати тоді подібне співчуття і в чому воно мало би виражатися).

Словом, оце сполучення аристократичного, дипломатичного, авантюрного із середньовічними «пиріжками» мене зачепило.
Не мене одного. 27 червня 2013 року Православна церква КП канонізувала Братковського.

Є ще й короткий (23 хв.) документальний ролик, доступний на YouTube —

але мені трохи страшно його дивитися. Бо атмосфери там зовсім трохи, а дуже багато пострадянської риторики, де комунізм і Леніна прибрали, а все решта залишилося як було: лихі пани і бідні люде, страждання, загарбники…
Сподіваюсь, ще з’являться сучасніші тексти.

Я знайшов трохи більше його текстів на «Ізборнику».

Варто було туди зайти, щоб знайти ще один перл, цього разу на професійну тему:

ДО ХУДОЖНИКА

Із тебе художник — ніякий, мій пане,
Оглянеш малюнок — все ясне і знане.
Правдива ж бо штука — так намалювати,
Щоб глянуть самому й не розібрати.

Букчелендж і трекінг читання

Букчелендж на goodreads я розумію передусім як обіцянку собі: я постараюся читати регулярно. Бо він опирається лише на кількісні показники, і то досить химерні.
Я не маю відповіді на питання, як системно відстежити і виміряти читання. На goodreads до статистики потрапляють книги і комікси. Умовно кажучи, роман, збірка віршів, антологія — це книжка. Число коміксу на 30 сторінок і зведене видання на 300 — книжка. А читання статей в Instapaper чи журналу «Країна» до цієї статистики не потрапляє, хоч це безумовно читання.

Є також якісний вимір. Стосується він не лише типології видань, а й читацької роботи. Це було читання one night stand чи може ви маєте виписки, коментарі, вузлики на пам’ять — від твіта до аналітичної статті? Може так статися (і часто стається), що книжка з «високої полиці» читається просто так, а жанровий романчик оголює механізми і викликає бажання простежити, зіставити, поділитися.
Але й без поділу на важке/легке читання ніяк: коли людина ставить мету читати книжку щотижня — про яку літературу йдеться?
Є книги, які у мене тривають понад рік (і довше), і мені з ними дуже комфортно. Є книги, які читаються за кілька днів, і вони дарують розраду. Є книги, які забирають час. Не читаються. Залишаються назавжди недочитаними (і такі забуваються гірше).

Мабуть, можна фіксувати час читання (а потім порахувати швидкість і визначити кількість). Але такий спосіб геть не для мене — не зможу інтериоризувати роботу з таймером і не забути про неї.
Хороший спосіб на довгому проміжку — вести текстовий файл. Є навіть апробована методика Joys of a Text-Based Reading List. Але треба зізнатися, я в подібного файлу часто записував прочитане заднім числом, виписуючи з goodreads.

Краще за відстежування процесу тільки його планування. Є чимало варіацій списків для челенджу (прочитати книжку про рідне місто, книжку з дитинства, книжку про собаку тощо), рекомендовані списки (100 кращих книжок, що з ними краще, ніж без них), вибрані бібліографії. На тому ж goodreads теж є різні публічні списки за авторами, жанрами, тематикою. Але це теж не мій шлях. Я шукаю, планую, збираюсь, а потім беру і читаю зовсім іншу книжку. Планові не треба бути навіть надміру концептуальним. Кілька днів я читаю лише статті, складені в Instapaper, бо не можу взятися за захопливий роман, іншим разом замість них читаю комікси, а тоді замість коміксів підбираю книжку. Крім того, я не можу читати лише одну книжку за раз. Але досі радію, що читання це частина дозвілля, а не робота.
Втім, не читати нині дуже легко. Наші гаджети мають стільки можливостей. Є стільки всього цікавого в мережі. Є ще іграшки. Це на додачу до того, що віднаджувало від читання наших пращурів. Тому хай живуть паперові, електронні і аудіокнижки, хай будуть різноманітні челенджі. Попри те, що goodreads є соціальною мережею, читання досі — гарний спосіб побути на самоті.

Я дочитав книгу.
Яку брати наступну? Я дивлюсь на список в goodreads (не want to read, бездонний і відтак беззмістовний, а currently reading, із яким у мене складні стосунки), на поличку з позиченими книжками, зазираю в читалки та закладені таби. Вдивляюся в корінці книжкової шафи. Не знаю, що я читатиму завтра.

Зимові казки

Ой сад, виноград

Дочекалися справжньої зими. Зі сніговими заметами та горами, теплими шарфами та рукавицями, червоними носами та щоками. Зі сподіваннями на здійснення всіх заповітних мрій та бажань.

Всій малечі Миколай-чарівник приніс подарунків цілий віз! А ішов він через ліс – де його чекала і лісова малеча.

Веселі роботи вийшли у дітвори (8-9 років). Аплікація аркушами затертими у техніці фротаж на кольоровому папері додала зимового казкового враження. Клеїли хатиночки для звіряток, які ніби самі собою виходили з різних обрізків (після вирізання дерев і кущів). А звіряток , бурульки, подарунки домалювали гуашевими фарбами. Чарівний білий перманентний маркер допоміг намалювати сніжинки.

Веселих всім свят!

View original post

Старі фото на мапах

Не дає спокою одна ідея.
Скажімо, є популярні фото старої Полтави (підставте інше українське місто, якщо хочеться). Вони раніше зберігались у відповідних папках, розшарених у локальній мережі, потім стали кочувати по блогах і пабліках.
Як цифровий аналог «визначних місць». Але ж місто складається не лише з цих кількох локацій.

І от я подумав: буде класно взяти старі альбоми, погортати, чи є там такі знімки, де видно не лише обличчя родичів, а й місто? Чи де місто і є портретованим об’єктом. Відсканувати і додати на гугль-мапу. Як вийде, атрибутувати не лише місце, а й час (рік).
Ще краще, якщо це буде не одинока ініціатива.

Звісно, є різні варіанти мапування історії. Скажімо, такі фантастичні інтерактивні мапи Нідерландів, де можна вибрати місто і рік, і наочно порівняти «було-стало» від 1100 року до наших днів.
Або історична лупа над мапою Нью-Йорку.

Такі проекти потребують фінансування та офіційної підтримки (на державному чи регіональному рівні): робота з архівами, мапами, оцифровка та адаптація до сучасних технологій.
Наприклад, історичне мапування Бостона опирається на опрацьовані у Гарварді старі мапи, з географічною прив’язкою. Або, скажімо, інтерактивна мапа забудови Лос-Анджелеса, надихнута мапою Портленда.

Мені хочеться побачити схожу мапу Полтави. Але я розумію, що з родиною, роботою, власними творчими активностями я таку штуку сам не зроблю та інших не огранізую.
А от додати кілька знімків на гугл-карти зможу (якщо знайду підходящі). Можна навіть зробити віртуальну екскурсію від знімку до знімку.
Певно, цей допис надихнуто сайтом книжки Koya Bound, де об’єднано текст про подорож, фото та графіки із картою місцевості. Це дуже красивий проект, але і дуже вузькоспрямований. Одна історія, одна книга. З історичних мап чи історичних фото на сучасних мапах можна видобути багато різних.

Що почитати про комікси

Дуже хочеться поділитися своїми недавніми знахідками про комікси. Ще не читав, але вже рекомендую. Бо збираюся зануритись у ці знахідки якнайглибше.

Making Comics

http://www.makingcomics.com/ — величезна каталогізована підбірка матеріалів про «як» комікси. Мотто проекту «комікс-освіта для кожного». Проект, здається, новий. А от матеріали від створених спеціально для сайту до ретельно вибраних з різних куточків мережі. Після короткого ознайомлення є бажання прочитати там геть усе.
Титульна сторінка є змістом, з трьома основними рубриками «Створення», «Розповсюдження», «Тощо», та детальнішими підрозділами (наприклад, «Пошук ідей», «Композиція», «Вебкомікси» чи навіть «Цікавинки»), кожен з яких теж є набором лінків на ще вужчі статті.
А вийшов я на цей ресурс із однойменної добірки статей Джейсона Брубейкера.

Brandon Graham’s blog

Ще один блог, на який я натрапив недавно, а прочитати хочеться до дна:
https://royalboiler.wordpress.com/
Брендон Грем сам малює комікси, наприклад, Multiply Warheads

completemultiplewarheads-cov-350x537
(джерело зображення: The Comics Journal)

Todd Klein’s blog

І нарешті, дуже вузькоспеціальний блог Тодда Кляйна — http://kleinletters.com/Blog/
Більшу частину життя Тодд займався леттерингом у коміксах. Так, писав руками весь текст. Нині це, звісно, можна робити і комп’ютером. Це, як не дивно, тільки підвищує цінність його роботи, «теплої та лампової». І блог його присвячений також літерам у коміксах. Тобто, ідеться про таку дуже специфічну штуку, яка і не каліграфія, і не типографія, а щось значно менш вловлюване й категоризоване. Коли ідеться про комікси, ми схильні згадувати основних художників та сценаристів. Тоді як часто (особливо в мейнстримних зразках) це типовий багатоавторський процес. Блог Тодда дозволяє трохи більше дізнатись про те, що ми сприймаємо мимоволі.

overlays
(зображення з блогу Тодда Кляйна)
Я хотів би дізнатись із цих сайтів щонайбільше. Тож якщо за місяць, три, півроку і довше я ще згадуватиму окремі матеріали, значить, варто було їх знайти.
Приємного читання!

Трекінгові програми і формування звичок

Цими днями я помітив, що пропустив чекін у програмі Coach.me, і засмутився. Як виявилось, правки у відмітки можна вносити лише протягом тижня. А далі все.
Coach.me — одна з найпопулярніших платформ для відстеження повторюваних дій і формування звичок. Втім, це лише однин з дуже-дуже багатьох варіантів. Спільним пращуром для них є блокнот, чи може вже й електронна табличка з записами: що, коли, скільки. Coach.me зручний тим, що працює на різних платформах і без плати за саму програму має досить пристойний функціонал. Крім того, є мотивуючі анімації, типу «ура, 5-й раз поспіль!», чи «вау, 10 разів загалом». Але коли разів понад сто, подібні ура вже не так веселять і з’являються рідше.
Від самого початку я знав, що всі ці програми найкраще працюють лише для певного типу людей — тих, що здатні і без програм записувати щодня одні й ті самі речі. Засумував лиш тому, що на цей час Coach.me фіксував найдовший послідовний період моєї нової звички. Ну тобто можна вирахувати пропущений день і з’ясувати, чи ж уже 200 днів поспіль, чи ще 1-2 дні лишилося. Але навіщо? Звичку сформовано.

І тут треба сказати, що ці програми працюють не лише для такого типу людей. Я люблю пробувати всякі штуки, тож одразу озброївся трьома різними трекерами, коли вирішив медитувати щодня. Попередні спроби показали, що записувати все підряд для мене не підходить: швидко набираються різні «пропущені» дні, стає сумно і все, програма не запускається. Тому я зосередився на одній задачі. Потім іще на одній.
На якомусь етапі справді є цей момент погоні за чекіном. Ловив себе на думці «ей-ей, а як же, перерветься послідовність» — і робив справу «для галочки». Що було перше, справа чи галочка? Так чи інакше, а справа була.
Нагадування (і нагадувалки) для мене працюють не так. Це стало ясно, коли я зазирнув у гугл-календар і побачив, що вже не раз пропускав «відмітитися». Атож, у гугл-календаря нині теж є функціонал «формування звички» в мобільній версії. Але якщо справа і час нагадування не збігаються, з певної точки я перестаю реагувати на повідомлення.

Нині є багато різних програм, які прагнуть заступити старий записник. Вони синхронізуються з хмарами, будуть красиві графіки, обіцяють зворушливі інсайти. Але для інсайтів потрібно робити зусилля. І справді бути готовим записувати безліч інформації. Куди — не так і важливо. Огляди різних таких програм є на блозі однієї з них: https://exist.io/blog/ — ця покликана за щомісячну плату збирати купу-купезну інфи і…
Огляди я ще не всі прочитав, але рекомендую. Цікаво, скільки різноманітних універсальних та унікальних інструментів придумали для тих, хто хоче пізнати себе за допомогою програм та графіків.

Кумедно, куди можуть проникнути популярні тенденції. Наприклад, перетворення всього на гру. Будь ласка: https://habitica.com — rpg, де ви качаєте персонажа за допомогою реальних справ і задач. Повна маячня. Але може, спрацює?

Простіший, безкоштовний трекер для Андроїда — https://github.com/iSoron/uhabits/ — щойно звернув увагу, що у нього є різні віджети. З графіками і швидкими чекінами. Ух. (Тільки я зовсім не користуюся віджетами).

У багатьох програмах можна експортувати дані в форматі електронної таблиці (переважно .csv) і самому будувати/дизайнити візуалізації. Прикольно було б зібрати дані за рік, і зробити красиву картинку. Наприклад, дизайнер Ніколас Фелтон робив саме такі штуки. Дуже класні:

022x

(всю інфографіку за його 2014 рік можна побачити на сайті http://feltron.com/FAR14.html)

Але, звісно, це треба справді все-все записувати. Цілий рік. Мій рік треба записувати в кількох програмах і блокноті паралельно, регулярно звіряючи дані, щоб заповнити «дірки» в «звітності». Якщо коротко, красиво подивитись, але це не мій варіант.


При такому різноманітті мій повторюваний паттерн поведінки — брати різні варіанти, пробувати. Зрештою зупинятись на одному. Доки не набридне. Потім повторити.