Illustrator: зміна параметрів паттерна в об’єкті

Вік живи, вік учись.

Illustrator має розвинутий інструментарій для роботи з паттернами. Однак буває так, що треба змінити паттерн в окремо взятому об’єкті. Наприклад, посунути, щоб він став «на місце» — якщо рухати сам об’єкт, можна помітити, паттерн залишається нерухомим.

Це можна зробити, вибравши інструмент часткового виділення (A) і затиснувши тільду на клавіатурі (клавіша під esc для мак).

Найкумедніше, що з тільдою працюють також інструменти масштабування і повороту.

Змінений паттерн не додається на панель свотчів. Живе собі в окремо взятому об’єкті.

Зручно.

Прочитав про це тут: http://blog.nhcomputerlearning.com/2009/12/28/rotating-and-moving-patterns-in-filled-objects-using-illustrator/

Спробував, працює.

Данило Братковський

Хіба я не знаю поетів? Один жонглює яскравими метафорами, другий здійснює трансмутацію сенсів у образи, третій знаходить небуденне в спостереженнях за минущим.
І тому під час читання «Пісень Купідона» досить швидко виявляється, що я не дуже уявляю собі, як функціонувала поезія кількасот років тому. Чому, для кого?
Не думаю, що Данилові Братковському так уже не щастило в ділах любовних. Але спокуса так подумати є, бо тексти, перекладені для нас зі старопольської зусиллями Володимира Івановича Крекотня та Ольги Крекотень, часто описують різноманітні амурні «негаразди»: «В кожній окрузі, у кожному місті / Гірших од лева злих жінок зо двісті»…

Чи, скажімо, вірш на актуальні теми

ПОКІРНА ЖІНКА

Покірна жінка все мужу прощає,
Поки за чуба його не впіймає.
Тоді полічить вона йому зуби —
З любові лупить, бо дуже вже любить.

Чесно кажучи, я думаю, це щось на зразок сьогочасних мемів — кумедні послання в популярній формі. Навряд чи мотиви поезії Братковського були оригінальними ще тоді, коли він писав та видавав вірші.

bratkovsky-ill
художник Валентин Гордійчук

Чим не ілюстрація до чергового батьківства мільйонера чи рок-зірки в літах?
Ну і, звісно, образ поета виглядав геть інакше, ніж ми, вигодовані культурою ХІХ століття, собі уявляємо.

Данило Братковський був дрібним шляхтичем і активним політиком. Обіймав не дуже благозвучні посади на зразок підстолія та підчашого, розпорядника по кухні (це не значить, що він що-небудь готував власноруч, припускаю, це посада менеджера вище середньої ланки), що давало доступ до кулуарів та участі в політиці.
Політика була небезпечною справою. Ми не знаємо, коли народився Братковський, але знаємо, що за вироком військового суду 26 листопада 1702 р. його було скарано на горло в Луцьку на площі Ринок. Біографічні сильветки радянського часу містять кумедні на сьогодні фрази про співчуття простому люду (цікаво, чи могло взагалі існувати тоді подібне співчуття і в чому воно мало би виражатися).

Словом, оце сполучення аристократичного, дипломатичного, авантюрного із середньовічними «пиріжками» мене зачепило.
Не мене одного. 27 червня 2013 року Православна церква КП канонізувала Братковського.

Є ще й короткий (23 хв.) документальний ролик, доступний на YouTube —

але мені трохи страшно його дивитися. Бо атмосфери там зовсім трохи, а дуже багато пострадянської риторики, де комунізм і Леніна прибрали, а все решта залишилося як було: лихі пани і бідні люде, страждання, загарбники…
Сподіваюсь, ще з’являться сучасніші тексти.

Я знайшов трохи більше його текстів на «Ізборнику».

Варто було туди зайти, щоб знайти ще один перл, цього разу на професійну тему:

ДО ХУДОЖНИКА

Із тебе художник — ніякий, мій пане,
Оглянеш малюнок — все ясне і знане.
Правдива ж бо штука — так намалювати,
Щоб глянуть самому й не розібрати.

Букчелендж і трекінг читання

Букчелендж на goodreads я розумію передусім як обіцянку собі: я постараюся читати регулярно. Бо він опирається лише на кількісні показники, і то досить химерні.
Я не маю відповіді на питання, як системно відстежити і виміряти читання. На goodreads до статистики потрапляють книги і комікси. Умовно кажучи, роман, збірка віршів, антологія — це книжка. Число коміксу на 30 сторінок і зведене видання на 300 — книжка. А читання статей в Instapaper чи журналу «Країна» до цієї статистики не потрапляє, хоч це безумовно читання.

Є також якісний вимір. Стосується він не лише типології видань, а й читацької роботи. Це було читання one night stand чи може ви маєте виписки, коментарі, вузлики на пам’ять — від твіта до аналітичної статті? Може так статися (і часто стається), що книжка з «високої полиці» читається просто так, а жанровий романчик оголює механізми і викликає бажання простежити, зіставити, поділитися.
Але й без поділу на важке/легке читання ніяк: коли людина ставить мету читати книжку щотижня — про яку літературу йдеться?
Є книги, які у мене тривають понад рік (і довше), і мені з ними дуже комфортно. Є книги, які читаються за кілька днів, і вони дарують розраду. Є книги, які забирають час. Не читаються. Залишаються назавжди недочитаними (і такі забуваються гірше).

Мабуть, можна фіксувати час читання (а потім порахувати швидкість і визначити кількість). Але такий спосіб геть не для мене — не зможу інтериоризувати роботу з таймером і не забути про неї.
Хороший спосіб на довгому проміжку — вести текстовий файл. Є навіть апробована методика Joys of a Text-Based Reading List. Але треба зізнатися, я в подібного файлу часто записував прочитане заднім числом, виписуючи з goodreads.

Краще за відстежування процесу тільки його планування. Є чимало варіацій списків для челенджу (прочитати книжку про рідне місто, книжку з дитинства, книжку про собаку тощо), рекомендовані списки (100 кращих книжок, що з ними краще, ніж без них), вибрані бібліографії. На тому ж goodreads теж є різні публічні списки за авторами, жанрами, тематикою. Але це теж не мій шлях. Я шукаю, планую, збираюсь, а потім беру і читаю зовсім іншу книжку. Планові не треба бути навіть надміру концептуальним. Кілька днів я читаю лише статті, складені в Instapaper, бо не можу взятися за захопливий роман, іншим разом замість них читаю комікси, а тоді замість коміксів підбираю книжку. Крім того, я не можу читати лише одну книжку за раз. Але досі радію, що читання це частина дозвілля, а не робота.
Втім, не читати нині дуже легко. Наші гаджети мають стільки можливостей. Є стільки всього цікавого в мережі. Є ще іграшки. Це на додачу до того, що віднаджувало від читання наших пращурів. Тому хай живуть паперові, електронні і аудіокнижки, хай будуть різноманітні челенджі. Попри те, що goodreads є соціальною мережею, читання досі — гарний спосіб побути на самоті.

Я дочитав книгу.
Яку брати наступну? Я дивлюсь на список в goodreads (не want to read, бездонний і відтак беззмістовний, а currently reading, із яким у мене складні стосунки), на поличку з позиченими книжками, зазираю в читалки та закладені таби. Вдивляюся в корінці книжкової шафи. Не знаю, що я читатиму завтра.

Зимові казки

Ой сад, виноград

Дочекалися справжньої зими. Зі сніговими заметами та горами, теплими шарфами та рукавицями, червоними носами та щоками. Зі сподіваннями на здійснення всіх заповітних мрій та бажань.

Всій малечі Миколай-чарівник приніс подарунків цілий віз! А ішов він через ліс – де його чекала і лісова малеча.

Веселі роботи вийшли у дітвори (8-9 років). Аплікація аркушами затертими у техніці фротаж на кольоровому папері додала зимового казкового враження. Клеїли хатиночки для звіряток, які ніби самі собою виходили з різних обрізків (після вирізання дерев і кущів). А звіряток , бурульки, подарунки домалювали гуашевими фарбами. Чарівний білий перманентний маркер допоміг намалювати сніжинки.

Веселих всім свят!

View original post

Старі фото на мапах

Не дає спокою одна ідея.
Скажімо, є популярні фото старої Полтави (підставте інше українське місто, якщо хочеться). Вони раніше зберігались у відповідних папках, розшарених у локальній мережі, потім стали кочувати по блогах і пабліках.
Як цифровий аналог «визначних місць». Але ж місто складається не лише з цих кількох локацій.

І от я подумав: буде класно взяти старі альбоми, погортати, чи є там такі знімки, де видно не лише обличчя родичів, а й місто? Чи де місто і є портретованим об’єктом. Відсканувати і додати на гугль-мапу. Як вийде, атрибутувати не лише місце, а й час (рік).
Ще краще, якщо це буде не одинока ініціатива.

Звісно, є різні варіанти мапування історії. Скажімо, такі фантастичні інтерактивні мапи Нідерландів, де можна вибрати місто і рік, і наочно порівняти «було-стало» від 1100 року до наших днів.
Або історична лупа над мапою Нью-Йорку.

Такі проекти потребують фінансування та офіційної підтримки (на державному чи регіональному рівні): робота з архівами, мапами, оцифровка та адаптація до сучасних технологій.
Наприклад, історичне мапування Бостона опирається на опрацьовані у Гарварді старі мапи, з географічною прив’язкою. Або, скажімо, інтерактивна мапа забудови Лос-Анджелеса, надихнута мапою Портленда.

Мені хочеться побачити схожу мапу Полтави. Але я розумію, що з родиною, роботою, власними творчими активностями я таку штуку сам не зроблю та інших не огранізую.
А от додати кілька знімків на гугл-карти зможу (якщо знайду підходящі). Можна навіть зробити віртуальну екскурсію від знімку до знімку.
Певно, цей допис надихнуто сайтом книжки Koya Bound, де об’єднано текст про подорож, фото та графіки із картою місцевості. Це дуже красивий проект, але і дуже вузькоспрямований. Одна історія, одна книга. З історичних мап чи історичних фото на сучасних мапах можна видобути багато різних.

Що почитати про комікси

Дуже хочеться поділитися своїми недавніми знахідками про комікси. Ще не читав, але вже рекомендую. Бо збираюся зануритись у ці знахідки якнайглибше.

Making Comics

http://www.makingcomics.com/ — величезна каталогізована підбірка матеріалів про «як» комікси. Мотто проекту «комікс-освіта для кожного». Проект, здається, новий. А от матеріали від створених спеціально для сайту до ретельно вибраних з різних куточків мережі. Після короткого ознайомлення є бажання прочитати там геть усе.
Титульна сторінка є змістом, з трьома основними рубриками «Створення», «Розповсюдження», «Тощо», та детальнішими підрозділами (наприклад, «Пошук ідей», «Композиція», «Вебкомікси» чи навіть «Цікавинки»), кожен з яких теж є набором лінків на ще вужчі статті.
А вийшов я на цей ресурс із однойменної добірки статей Джейсона Брубейкера.

Brandon Graham’s blog

Ще один блог, на який я натрапив недавно, а прочитати хочеться до дна:
https://royalboiler.wordpress.com/
Брендон Грем сам малює комікси, наприклад, Multiply Warheads

completemultiplewarheads-cov-350x537
(джерело зображення: The Comics Journal)

Todd Klein’s blog

І нарешті, дуже вузькоспеціальний блог Тодда Кляйна — http://kleinletters.com/Blog/
Більшу частину життя Тодд займався леттерингом у коміксах. Так, писав руками весь текст. Нині це, звісно, можна робити і комп’ютером. Це, як не дивно, тільки підвищує цінність його роботи, «теплої та лампової». І блог його присвячений також літерам у коміксах. Тобто, ідеться про таку дуже специфічну штуку, яка і не каліграфія, і не типографія, а щось значно менш вловлюване й категоризоване. Коли ідеться про комікси, ми схильні згадувати основних художників та сценаристів. Тоді як часто (особливо в мейнстримних зразках) це типовий багатоавторський процес. Блог Тодда дозволяє трохи більше дізнатись про те, що ми сприймаємо мимоволі.

overlays
(зображення з блогу Тодда Кляйна)
Я хотів би дізнатись із цих сайтів щонайбільше. Тож якщо за місяць, три, півроку і довше я ще згадуватиму окремі матеріали, значить, варто було їх знайти.
Приємного читання!

Трекінгові програми і формування звичок

Цими днями я помітив, що пропустив чекін у програмі Coach.me, і засмутився. Як виявилось, правки у відмітки можна вносити лише протягом тижня. А далі все.
Coach.me — одна з найпопулярніших платформ для відстеження повторюваних дій і формування звичок. Втім, це лише однин з дуже-дуже багатьох варіантів. Спільним пращуром для них є блокнот, чи може вже й електронна табличка з записами: що, коли, скільки. Coach.me зручний тим, що працює на різних платформах і без плати за саму програму має досить пристойний функціонал. Крім того, є мотивуючі анімації, типу «ура, 5-й раз поспіль!», чи «вау, 10 разів загалом». Але коли разів понад сто, подібні ура вже не так веселять і з’являються рідше.
Від самого початку я знав, що всі ці програми найкраще працюють лише для певного типу людей — тих, що здатні і без програм записувати щодня одні й ті самі речі. Засумував лиш тому, що на цей час Coach.me фіксував найдовший послідовний період моєї нової звички. Ну тобто можна вирахувати пропущений день і з’ясувати, чи ж уже 200 днів поспіль, чи ще 1-2 дні лишилося. Але навіщо? Звичку сформовано.

І тут треба сказати, що ці програми працюють не лише для такого типу людей. Я люблю пробувати всякі штуки, тож одразу озброївся трьома різними трекерами, коли вирішив медитувати щодня. Попередні спроби показали, що записувати все підряд для мене не підходить: швидко набираються різні «пропущені» дні, стає сумно і все, програма не запускається. Тому я зосередився на одній задачі. Потім іще на одній.
На якомусь етапі справді є цей момент погоні за чекіном. Ловив себе на думці «ей-ей, а як же, перерветься послідовність» — і робив справу «для галочки». Що було перше, справа чи галочка? Так чи інакше, а справа була.
Нагадування (і нагадувалки) для мене працюють не так. Це стало ясно, коли я зазирнув у гугл-календар і побачив, що вже не раз пропускав «відмітитися». Атож, у гугл-календаря нині теж є функціонал «формування звички» в мобільній версії. Але якщо справа і час нагадування не збігаються, з певної точки я перестаю реагувати на повідомлення.

Нині є багато різних програм, які прагнуть заступити старий записник. Вони синхронізуються з хмарами, будуть красиві графіки, обіцяють зворушливі інсайти. Але для інсайтів потрібно робити зусилля. І справді бути готовим записувати безліч інформації. Куди — не так і важливо. Огляди різних таких програм є на блозі однієї з них: https://exist.io/blog/ — ця покликана за щомісячну плату збирати купу-купезну інфи і…
Огляди я ще не всі прочитав, але рекомендую. Цікаво, скільки різноманітних універсальних та унікальних інструментів придумали для тих, хто хоче пізнати себе за допомогою програм та графіків.

Кумедно, куди можуть проникнути популярні тенденції. Наприклад, перетворення всього на гру. Будь ласка: https://habitica.com — rpg, де ви качаєте персонажа за допомогою реальних справ і задач. Повна маячня. Але може, спрацює?

Простіший, безкоштовний трекер для Андроїда — https://github.com/iSoron/uhabits/ — щойно звернув увагу, що у нього є різні віджети. З графіками і швидкими чекінами. Ух. (Тільки я зовсім не користуюся віджетами).

У багатьох програмах можна експортувати дані в форматі електронної таблиці (переважно .csv) і самому будувати/дизайнити візуалізації. Прикольно було б зібрати дані за рік, і зробити красиву картинку. Наприклад, дизайнер Ніколас Фелтон робив саме такі штуки. Дуже класні:

022x

(всю інфографіку за його 2014 рік можна побачити на сайті http://feltron.com/FAR14.html)

Але, звісно, це треба справді все-все записувати. Цілий рік. Мій рік треба записувати в кількох програмах і блокноті паралельно, регулярно звіряючи дані, щоб заповнити «дірки» в «звітності». Якщо коротко, красиво подивитись, але це не мій варіант.


При такому різноманітті мій повторюваний паттерн поведінки — брати різні варіанти, пробувати. Зрештою зупинятись на одному. Доки не набридне. Потім повторити.

post-wrimo

Сьогодні останній день письмо-марафону. Цього року я розраховував лише на участь. Стало цікаво, а що буде, якщо писати хоч скільки-небудь, але щодень?
В цифрах за місяць написано 6203 слів без вихідних. В середньому, 207 слів на день. Набільший фрагмент 800 слів, найменший 21.
Двадцять одне слово — в твітер не влізе, для блогу мало — як допис на фейсбуку маленькими літерами.

Для більшості фрагментів я скористався безкоштовним редактором FocusWriter. Справді, підтримка markdown для блогу важливіша, ніж для тексту (і думати над форматуванням замість сюжету справді трохи нетойво).

Ну ясно, жодного твору на виході. Навіть більше, я нині скептично ставлюсь до ваги власного конструювання прозових текстів, ще й у такому (інтенсивному) ключі.
Мені відомо трохи плюсів і мінусів такого місячника. Трохи — бо, як у багатьох творчих діяльностях, універсалії нечасто працюють. Якщо практикувати ще, неодмінно будуть нові індивідуальні відкриття.

Що я знайшов цього разу, стане ясно трохи згодом.

Експрес-письмо та інструментарій

Я звик щороку робити кілька дописів про писання — перед, під час та після NaNoWriMo. Як правило, повторюваними були пости про нанораймо та про різний помічний софт. Цей допис відповідає духові традиції. Майже.

Про NaNoWriMo

Я написав (у першій редакції) трохи більше 400 слів про недоліки NaNoWriMo. Але хіба це мене зупиняло раніше?

Цього року я не знаю, чи почну, і якщо почну, то що. Ідея місяць пробувати щось робити щодня — хороша. Ідея колективного марафону не приваблює, але і не відлякує, головне для мене змістова частина, а не соціальна. Жовтень — місяць щоденного малювання, і цей досвід мені подобається. Рік за роком я брав участь у письменницькому марафоні. А зараз не знаю. Хочеться продовжити практику щоденних замальовок, подивитись і попробувати ще різні штуки. Для того, щоб успішно завершити інктобер, треба 30 малюнків, а вже які вони, залежить від художника. Для нанораймо треба справді вкалувати за клавіатурою. Щоб написати 50000 слів, треба щоб ця ціль мала високий приорітет. Тоді знайдеться час і натхнення.

Інтенсив як форма добре підходить для перевірки нових діяльностей і прокачки конкретних скілів у добре знайомих. Не конче вписуватись у марафон чи челендж, можна провернути щось схоже за допомогою онлайн і офлайн курсів абощо. Чи брати участь у NaNoWriMo — на це питання я шукаю відповіді щороку. Чи писати взагалі — треба відповідати щодня.

Програми

К чорту. Так, є безліч платних програм для письменників. Чи дорого коштують добре розрекламовані? На українські реалії — дорого. Чи мають вони якісь мєга-супер-фічі, недоступні у безкоштовних аналогах? На мою думку — ні.

Зараз для кожної потреби існує чимало варіантів. Можливо, якась із платних програм пропонує зручний сеттінг. Або стильне оформлення.

Я думаю, зручна програма має не дратувати і автозберігати. Все інше на любителя.

Назву кілька варіантів (що перше згадалось).

Simplenote — зручна штука для коротких заміток. Зараз безкоштовна і запускається на всеможливих пристроях та операційних системах. Письменники минулого користувались картками. Це цифровий аналог. Записати щось на телефоні, продовжити на лептопі, якщо не хочеться розводити муть в основному рукописі.

FocusWriter — безкоштовний, простий редактор. Linux, Windows, Mac OS. Простий — наприклад, не підтримує Markdown. Зовнішній вигляд продиктований інструментами Qt.

SublimeText — текстовий редактор, (в основному розрахований на програмістів), головна фішка у безлічі плагінів та налаштувань.

Google Documents теж непоганий варіант. Ну і далі різних варіантів буквально сотні.

Тут-таки хочеться вставити про те, що я не знаю достойного безкоштовного відповідника для InDesign, але це геть інша історія.

 

UPD:

Свіжий допис на TechRadar про те, як організувати письмо без зайвих витрат.

Мобільний влоггінг

Рік тому я писав про різні бюджетні засоби для монтажу відео на комп’ютері. Тепер, треба сказати, відео зі смартфона не конче кудись передавати до публікації на YouTube. Так само, як і доглибно вникати в технічні специфікації. Одразу три різних програми, з якими я нещодавно познайомився, пропонують створення коротких відео на автоматі. Загалом програм для редагування відео на гаджетах значно більше. Окремий жанр — короткі відео до хвилини для поширення в месенджерах та мобільних соцмережних програмах.

Для прикладу я зібрав ролики з однакових нехитрих джерел.

Google Photos

https://photos.google.com/

Нащадок Picasa пропонує передусім хмарне зберігання фото та відео. Та автозавантаження до хмари з папок на комп’ютері та мобільних пристроїв. Гугль-фото просить авторизації, завантажуваний контент додається до загальної квоти на диску (пошти та документів).

Одна з нових автофункцій — помічник, який робить автоматичні гіфки, колажі з кількох фото (це поки ще не арт колажі, а просто скомбіновані за сіткою кілька знімків), та відео. Помічник ініціативний, сам пропонує відеоколажі із завантаженого матеріалу. Тут головний критерій — наше ставлення до контенту. Якщо це коротке (на хвилину приблизно) відео про прогулянку з друзями чи родиною, буде приємно.

Крім того, помічником можна скористатись для створення відео із власноруч відібраного матеріалу. Із неочевидних функцій — є мінімальні можливості до редагування окремих сцен «фільму» та творчі фільтри.

Здивувало, що зараз не можна поширити таке відео одразу на YouTube. Для цього його треба скачати з гугл-фото, а потім закачати на гугл-відео. По суті, це найближчий аналог Windows MovieMaker, ще простіший і ще доступніший.

 

GoPro Quik

https://quik.gopro.com/en/

Цей редактор дає найбільш динамічні відео. На вибір пропонуються набори шаблонів, до яких входять титри, переходи та пропонована музика. Музику можна замінити, окремі кадри редагувати (змінити довжину, розрізати, масштабувати тощо). Основна опція також збереження: або на пристрій, або кудись у мережу Quik (не пробував). Тут найкращі титри, і загалом усе так креативно, що іноді здається аж занадто. Втім, поки ця іграшкова монтувалка мені сподобалась найбільше.

Adobe Premiere Clip

http://www.adobe.com/ua/products/premiere-clip.html

Здається, перші два слова з назви говорять самі за себе. Те, що титрування тут суто умовне, компенсується сумісністю зі «старшим братом». Почати монтаж можна на телефоні, а закінчити на комп’ютері. Я би назвав такі програми приємними бонусами за підписку на Creative Cloud. Втім, і без підписки тут можна скомпонувати ролик. Тут є два режими, авто та ручний. Експорт відео у Dropbox чи YouTube напряму. Як я зрозумів, проект одразу зберігаєтсья у хмарі.  Для роботи з програмою потрібно мати чи створити Adobe ID.

Я помітив, що (чомусь) між окремими кадрами в цьому автомонтажі є паузи на стоп-кадрах.

Певно, в ручному режимі це все можна виправити, він на позір видається найбільш складним (точним, багатим на опції регулювання). Але автоматика, як на мене, програє попереднім варіантам.


Підсумки

Для того, щоб зробити швидке відео (влог, бекстейдж, анімовану листівку для рідних та друзів з ними ж), потужностей смартфона вистачить. Попри велику конкуренцію, як завжди, рулить контент. Якщо є унікальний сюжет, чи поєднання події, часу і місця, відсутність камери за тисячі доларів — не біда.

Для того, щоб це відео виглядало не просто гут, а супергут, потрібно постаратися (всі ці ручні налаштування дуже корисні, бо програма розставить красиві переходи, не зважаючи, де саме вона їх ставить, і до фінального ролику може не потрапити хтось чи щось важливе). Рахунок іде на години (переглянути, поредагувати, знов переглянути, знов… і так до результату).

Якщо ви плануєте монетизувати контент, слід подбати про щонайбільшу ступінь самостійності відео. Мелодії, що пропонуються на тло безкоштовно, насправді нормально монетизуються правовласниками на YouTube. В тому числі, у таких роликах.